Дієслова уособлення приклади. Що таке уособлення у літературі, його функції, приклади. Уособлення в літературі

Епітети, метафори, уособлення, порівняння - все це засоби художньої виразності, що активно застосовуються в російській літературній мові. Їх існує величезна різноманітність. Вони необхідні для того, щоб зробити мову яскравою та виразною, посилити художні образи, привернути увагу читача до думки, яку хоче донести автор.

Якими бувають засоби художньої виразності?

Епітети, метафори, уособлення, порівняння відносяться до різних груп засобів художньої виразності.

Вчені-лінгвісти виділяють звукові чи фонетичні образотворчі засоби. Лексичні - це, пов'язані з певним словом, тобто лексемою. Якщо виразний засіб охоплює словосполучення чи цілу пропозицію, воно є синтаксичним.

Окремо також розглядають фразеологічні засоби (в їх основі лежать фразеологізми), стежки (особливі мовні звороти, що використовуються в переносному значенні).

Де використовуються засоби художньої виразності?

Слід зазначити, що засоби художньої виразності застосовуються у літератури, а й у різних сферах спілкування.

Найчастіше епітети, метафори, уособлення, порівняння можна зустріти, звичайно, у художній та публіцистичній промові. Також вони присутні в розмовному і навіть науковому стилях. Вони грають величезну роль, оскільки допомагають автору втілити у життя свій художній задум, свій образ. Корисні вони для читача. З їхньою допомогою він може проникнути в потаємний світ творця твору, краще зрозуміти і вникнути в авторський задум.

Епітет

Епітети у віршах - один з найпоширеніших літературних прийомів. Дивно, що епітет може бути не тільки прикметником, але й прислівником, іменником і навіть чисельним (поширений приклад - друге життя).

Більшість літературознавців розглядають епітет як один із основних прийомів у поетичній творчості, що прикрашає віршовану мову.

Якщо звернутися до витоків цього слова, воно походить від давньогрецького поняття, що означає у дослівному перекладі "доданий". Тобто є доповненням до основного слова, головна функція якого зробити основну думку більш зрозумілою та виразною. Найчастіше епітет стоїть перед основним словом чи виразом.

Як і всі засоби художньої виразності, епітети розвивалися від однієї літературної доби до іншої. Так було у фольклорі, тобто у народному творчості, роль епітетів у тексті дуже велика. Вони описують характеристики предметів, чи явищ. Виділяють їх ключові особливості, при цьому дуже рідко звертаються до емоційної складової.

Пізніше роль епітетів у літературі змінюється. Вона значно розширюється. Цьому засобу художньої виразності надають нові властивості і наповнюють не властивими йому функціями. Особливо це стає помітно у поетів Срібного віку.

У наші дні, особливо у постмодерністських літературних творах, структура епітету ускладнилася ще сильніше. Посилилося і смислове наповнення цього стежка, що веде до дивовижно виразних прийомів. Наприклад: пелюшки золотилися.

Функція епітетів

Визначення епітету, метафори, уособлення, порівняння зводяться до одного - все це художні засоби, що надають опуклість і виразність нашої мови. Як літературної, і розмовної. Особлива функція епітету - це ще сильна емоційність.

Ці засоби художньої виразності, а особливо епітети, допомагають читачам чи слухачам на власні очі уявити, про що говорить або пише автор, зрозуміти, як він ставиться до цього предмета.

Епітети служать для реалістичного відтворення історичної доби, певної соціальної групи чи народу. З їхньою допомогою ми можемо уявити, як говорили ці люди, які слова забарвлювали їхню мову.

Що таке метафора?

У перекладі з давньогрецької мови метафора – це "перенесення значення". Це якнайкраще характеризує це поняття.

Метафора то, можливо як окремим словом, і цілим виразом, яке вживається автором у переносному значенні. В основі цього засобу художньої виразності лежить порівняння предмета, який поки що не названий, з якимось іншим на основі їх загальної ознаки.

На відміну більшості інших літературних термінів, у метафори є конкретний автор. Це відомий філософ Стародавньої Греції – Аристотель. Початкове народження цього терміна пов'язане з уявленнями Аристотеля про мистецтво як метод наслідування життя.

При цьому метафори, які використовував Аристотель, практично неможливо відрізнити від літературного перебільшення (гіперболи), звичайного порівняння або уособлення. Він розумів метафору набагато ширше, ніж сучасні літературознавці.

Приклади вживання метафори у літературному мовленні

Епітети, метафори, уособлення, порівняння активно застосовують у художніх творах. Причому багатьом авторів саме метафори стає естетичною самоціллю, часом повністю витісняючи первісне значення слова.

Як приклад літературні дослідники наводять приклад відомого англійського поета і драматурга Вільяма Шекспіра. Для нього нерідко важливий не життєвий вихідний зміст конкретного висловлювання, а метафоричне значення, яке він набуває, новий несподіваний зміст.

Для тих читачів та дослідників, хто був вихований на арістотелівському розумінні принципів літератури, це було незвично і навіть незрозуміло. Так, на цій підставі не визнавав поезію Шекспіра Лев Толстой. Його погляду у Росії ХІХ століття дотримувалися багато читачів англійського драматурга.

При цьому з розвитком літератури метафора починає не тільки відображати, а й сама творити навколишнє життя. Яскравий приклад із класичної російської літератури - повість Миколи Васильовича Гоголя "Ніс". Ніс колезького асесора Ковальова, що вирушив у власну подорож Петербургом, це не тільки гіпербола, уособлення та порівняння, а й метафора, яка надає цьому образу нового несподіваного змісту.

Показовим є приклад поетів-футуристів, які творили в Росії на початку XX століття. Їхньою головною метою було максимально віддалити метафору від її первісного змісту. Такими прийомами часто скористався Володимир Маяковський. Наприклад, назва його поеми "Хмара в штанах".

При цьому після Жовтневої революції вживати метафору стали набагато рідше. Радянські поети та письменники прагнули до ясності та прямолінійності, тому необхідність у вживанні слова та вираження у переносному сенсі відпала.

Хоча зовсім без метафори уявити художній твір, навіть радянських авторів, неможливо. Слова-метафори трапляються практично у всіх. У Аркадія Гайдара в "Долі барабанщика" можна зустріти таку фразу - "Ось ми і розійшлися. Тупіт змовк, і в полі порожньо".

У радянській поезії 70-х років Костянтин Кедров вводить в обіг поняття "метаметафора" або як її ще називають "метафора у квадраті". У метафори з'являється нова відмінність - вона постійно бере участь у розвитку літературної мови. А також мови і самої культури загалом.

Для цього метафори постійно використовують, розповідаючи про нові джерела знань та інформації, використовують її для опису сучасних досягнень людства в науці та техніці.

Уособлення

Щоб розібратися, що таке уособлення в літературі, звернемося до походження цього поняття. Як і більшість літературознавчих термінів, воно сягає своїм корінням в давньогрецьку мову. У дослівному перекладі означає "обличчя" та "роблю". За допомогою цього літературного прийому природні сили та явища, неживі об'єкти знаходять властивості та прикмети, властиві людині. Як би живуть автором. Наприклад, їм можуть надати властивості людської психіки.

Такі прийоми часто використовують у сучасної художньої літературі, а й у міфології, і релігії, в магії і культах. Уособлення було ключовим засобом художньої виразності у сказаннях і притчах, у яких древній людині пояснювалося, як улаштований світ, що стоїть за природними явищами. Вони одухотворювалися, наділялися людськими якостями, асоціювалися з богами чи надлюдьми. Так стародавній людині було простіше прийняти і зрозуміти навколишню дійсність.

Приклади уособлень

Зрозуміти, що таке уособлення у літературі, нам допоможуть приклади конкретних текстів. Так, у російській народній пісні автор стверджує, що "лико горем підперезалося".

За допомогою уособлення з'являється особливе світогляд. Для нього характерне ненаукове уявлення про природні явища. Коли, наприклад, грім бурчить як старий, чи сонце сприймається не як неживий космічний об'єкт, бо як конкретний бог на ім'я Геліос.

Порівняння

Щоб розібратися в основних сучасних засобах художньої виразності, важливо зрозуміти, що таке порівняння в літературі. Приклади у цьому нам допоможуть. У Заболоцького зустрічаємо: "Раніше він був дзвінкий, як птахабо Пушкіна: "Він біг швидше за коня".

Найчастіше порівняння застосовують у російському народному творчості. Так ми наочно бачимо, що це стежка, в якому один предмет або явище уподібнюється до іншого на підставі якоїсь спільної для них ознаки. Мета порівняння - знайти в об'єкті, що описується, нові і важливі властивості для суб'єкта художнього висловлювання.

Подібною метою є метафора, епітети, порівняння, уособлення. Таблиця, у якій представлені ці поняття, допомагає наочно розібратися у цьому, що вони відрізняються друг від друга.

Види порівнянь

Розглянемо для детального розуміння, що таке порівняння у літературі, приклади та різновиди цього стежка.

Він може використовуватися у вигляді порівняльного обороту: мужик дурний, як свиня.

Бувають порівняння безсоюзні: мій дім моя фортеця.

Часто порівняння утворюються за рахунок іменника в орудному відмінку. Класичний приклад: він ходить гоголем.

Уособлення - це риторична фігура, що дозволяє наділити неживі предмети властивостями, якостями та ознаками людини. Інша назва уособлення – це персоніфікація. В основі цього літературного прийому лежить механізм проекції, який допомагає перенести певні якості людини на неживі предмети.

Все частіше в літературі можна зустріти уособлення в описах природи та її явищ. Наприклад, у конструкції «вітер шепоче» природне явище приписуються властивості людини. У літературі цей художній прийом допомагає надати мовлення барвистість та виразність.

Як знайти уособлення?

При аналізі тексту зверніть увагу на того, кому приписуються ті чи інші властивості і якості. В уособленні цим об'єктом не бути людина. Ним є тварина, природне явище, рослина тощо. Саме цей об'єкт наділяється людськими якостями, завдяки чому читач може ще краще уявити об'єкт та його якості.

Навіщо застосовується уособлення?

Які завдання ставить собі такі задачи?

• Надання виразності тексту. Уособлення застосовується в художній, науковій літературі не так. Персоніфікація приковує увагу читача і допомагає краще вникнути в суть твору.
• Розвиток уяви. Порівняння неживих об'єктів з людиною допомагає більш яскраво уявити картину, що описується, і відчути прочитані рядки.
• Навчання. Дітям та підліткам буває набагато простіше запам'ятати образ та властивості будь-якого об'єкта, якщо він наділяється якостями людини. Наприклад, у казках і байках зустрічається багато уособлень, завдяки чому у дітей зростає інтерес до твору і, отже, навчання.

Де використовується уособлення?

Персоніфікацію можна зустріти у казках та міфах. Описуючи реальну чи вигадану подію, письменник застосовує уособлення, щоб надати тексту виразність. У міфах уособлення допомагає ще краще пояснити суть прочитаного. Саме тому у міфах так багато прикладів творів, де океанам, морям, рослинам та неживим предметам приписувалися якості людини.

Також уособлення нерідко зустрічається і в іншій художній літературі. Так, Тютчев часто користувався уособленням, щоб краще передати природні явища. Наприклад, у його творі зустрічається рядок «Як не дихає полудень спекотний». Тут опівдні приписується людством якість, що дає повну підставу назвати цей оборот уособленням.

Не так часто уособлення зустрічається у науковій літературі. У таких текстах уособлення використовується як стійкий вираз.

Приклади

Уособлення зустрічається у розмовній мові. Наприклад, воно є у всьому знайомих фразах: «дощ йде», «зима прийшла», «хмари біжать», «вітер виє», «завірюха злиться» та ін.

У народній поезії уособлення зустрічається у наступних рядках:

• «Дерева радісно тремтять, Купаючись у небі блакитному»
• «Співають дерева, води блищать»
• «Лазур небесна сміється»
• «Втішиться безмовна смуток»

Уособлення – це потужний художній прийом, що дозволяє надати навіть науковому тексту яскравості та виразності. Помірне застосування даного мовного відвороту допомагає краще вникнути в суть прочитаного.

Уособлення - це наділення неживих предметів живими якостями!

Уособлення - дієслово, уживане в переносному значенні, яке переносить дію живої істоти на інші предмети. Наприклад, природа принишкла; спить трави.

У вірші "Ось вітер хмари наздоганяючи" А.С.Пушкін говорить про зиму, як про людину, про живу істоту. Наприклад, вона [зима] прийшла, лягла, зрівняла, пустує. Цеуособлення.

Уособлення - це пожвавлення неживого предмета

Уособлення – художній прийом, заснований на наділенні неживих предметів людськими якостями та почуттями.

І ось починають шепотітиміж собою дерева : береза ​​біла з іншої березою білої здалекуперегукуються; осинка молода вийшла на галявину , як зелена свічка, ікличе до себе таку ж зелену свічку-осинку,помахуючи гілочкою; черемха черемху подає гілку з відкритими нирками. (М.М.Пришвін.)

До порівняння та уособлення близькіметафори . Метафори по праву можуть претендувати на чільну роль серед усіх стежок.

В основі будь-якої метафори лежить неназване порівняння одних предметів із іншими.

Метафора – приховане порівняння, основу якого лежить переносне значення слова, союз (як, ніби, ніби) у своїй відсутня, але мається на увазі.

У саду горить багаття горобини червоної, але нікого неспроможна він зігріти (С.А.Есенин).

Особливо яскравим засобом образотворчості мови єрозгорнуті метафори.Вони виникають у тому випадку, коли одна метафора спричиняє нові, пов'язані з нею за змістом.

Відмовив гай золота березовимвеселим мовою (С.А.Єсенін).

Що таке епітет

Епітет (від ін.-грец. ἐπίθετον - «Додане») -визначення при слові, що впливає на його виразність. Виражається переважноприкметником , але також прислівником («гаряче кохати»),іменником («веселя шум»), чисельним («друге життя»).

Епітет - слово або ціле вираження, яке, завдяки своїй структурі та особливої ​​функції в тексті, набуває деякого нового значення або смислового відтінку, допомагає слову (виразу) набути барвистість, насиченість. Використовується як у поезії (частіше), і у прозі. Багато письменників використовують епітети (Т.Г. Шевченка, І. Франка)

Епітет - це образне визначення, що дає художню характеристику явища чи предмету. Епітет являє собою порівняння і може бути виражений як прикметником, так і іменником, дієсловом або прислівником.

Епітет - це яскраве образне визначення, наприклад: золота осінь, синє море, біла зима, оксамитова шкіра, кришталевий дзвін.

Що таке порівняння

Порівняння стеж , в якому відбувається уподібнення одного предмета або явища іншому за якоюсь спільною для них ознакою. Мета порівняння - виявити в об'єкті порівняння нові, важливі, переважні для суб'єкта висловлювання.

У порівнянні виділяють: порівнюваний предмет (об'єкт порівняння), предмет, з яким відбувається зіставлення (засіб порівняння), та їх загальна ознака (основа порівняння, порівняльна ознака,лат. tertium comparationis ). Однією з відмінних рис порівняння є згадка про обидва порівнювані предмети, при цьому загальна ознака згадується далеко не завжди Порівняння слід відрізняти відметафори .

Порівняння характерні дляфольклору .

Відомі різні види порівнянь:

Порівняння у вигляді порівняльного обороту, утвореного за допомогою спілок як, ніби, наче точно: «Мужик дурний, як свиня, а хитр, як чорт». Безсполучникові порівняння - у вигляді пропозиції зі складеним іменним присудком: «Мій дім - моя фортеця». Порівняння, утворені за допомогою іменника в орудному відмінку: «він ходить гоголем». Негативні порівняння: «Спроба не катування»

Порівняння – це образне вираз, побудоване зіставленні двох предметів чи станів, мають загальну ознаку.

...чорні брови, як жалобний оксамит,відтіняли його зблідлі риси (Н.В.Гоголь).

Порівняння може являти собою

• порівняльний оборот (відбивалися,як у дзеркалі; як птах,пірнув він між гілками) приєднується за допомогою спілокяк, ніби, ніби, ніби, подібно, що;
• складнопідрядна пропозиція з підрядним порівняльним (Замреш на березі калюжі,немов скеля в небесах тебе тримає, а внизу – синьо.);
• поєднання дієслова з іменником у формі орудного відмінка (повзеравликом);
• форму порівняльного ступеня прикметників, прислівників (З мороку кущ повзе,волохатий ведмежа.)

Порівняння можуть бути прямими (І листочки біжать по доріжці,немов жовті мишки від кішки.) та негативними:

Не вітер вирує над бором,

Не з гір побігли струмки:

Мороз-воєвода дозором

Обходить свої володіння...

(Н.А.Некрасов)

Оліцетворення -я; пор. 1. до Уособити (1 зн.). і втілювати. О. сил природи. 2. Зображення який-л. стихійної сили, явища природи у вигляді живої істоти. Голуб - о. світу. 3. Чого. Здійснення ідеї, поняття, каких-л. Тлумачний словник Кузнєцова

Ще в давнину люди наділяли навколишні предмети та явища людськими характеристиками. Наприклад, землю називали матінкою, а дощ порівнювали зі сльозами.

Згодом зникло прагнення олюднювати неживі предмети, але в літературі та в розмові ми досі зустрічаємо ці мовні звороти. Цей образний засіб мови отримав назву уособлення. Отже, що таке уособлення?

Уособлення: визначення та функції

Уособлення – це літературний прийом, у якому неживі предмети наділяються властивостями, властивими живим істотам. Іноді цей мовний зворот називають персоніфікацією.

Уособлення використовують багато прозаїків та поетів. Наприклад, у Єсеніна можна зустріти наступні рядки: «Співає зима, аукає, волохатий ліс заколисує». Зрозуміло, що зима як пора року не може видавати звуків, а ліс шумить лише через вітер. Уособлення дозволяє створити яскравий образ у читача, передати настрій героя, наголосити на якійсь дії.

Що таке уособлення в літературі, зрозуміло, але цей мовний зворот використовується і в розмовній мові. Знайомі всім фрази «молоко втекло», «серце барахлить» також є уособленням. Використання цього літературного прийому у розмові робить мову образною та цікавою. Однак ми навіть не замислюємося про те, що використовуємо цей прийом.

Можна ще навести приклади уособлень. Наприклад, ми часто говоримо, що йде дощ (хоча дощ явно не має ніг) або хмари хмуряться (зрозуміло, що хмари не можуть відчувати ніяких емоцій).

Загалом, можна сказати, що уособлення - це такий літературний оборот, іншими словами, стежка мови, при якій неживе наділяється ознаками та якостями живого. Уособлення часто плутають із метафорою. Варто розуміти, що метафора - це лише переносне значення слова, образне порівняння. Наприклад – «золота осінь». Тому відрізнити уособлення з інших літературних оборотів дуже нескладно.