Відображення руху МПЗ у регістрах бухгалтерського обліку, та бухгалтерської звітності. Ставаналіт. Контактна інформація Регістр накопичення у конфігураторі

1) Додаємо регістр накопичення "Закупівлі", вказуємо вид регістру "Обороти" та підсистему "Закупівлі"

2) Додаємо дані.

Вимірювання:

"Кількість" - (тип "Число", довжина 20, точність 3);

"Сума" – (тип "Число", довжина 20, точність 2).

3) Вказуємо реєстратор "ПриходнаНакладна"

4) У документі "ПрибутковаНакладна" запускаємо конструктор рухів.

Вказуємо табличну частину "ТовариІПослуги" та натискаємо кнопку "Заповнити вираз"

Натискаємо кнопку "Ок" та в модулі документа отримуємо процедуру проведення.

5.2. Реєстр накопичення залишків товарів

Ускладнимо завдання. "Як виявилося" у нашої фірми кілька складів.

1) Додаємо не ієрархічний довідник "МісцяЗберігання" у підсистему "Підприємство"

2) У документах "ПрибутковаНакладна" та "ВитратнаНакладна" додаємо реквізит "Склад", тип "ДовідникПосилання.МісцяЗберігання".

3) У формі документів перетягуємо реквізит "Склад" до елементів форми

4) Додаємо регістр накопичення "ЗалишкиТоварів", у підсистеми "Закупівлі" та "Продажі", вид регістру "Залишки" не змінюємо.

5) Додаємо дані.

Вимірювання:

"Кількість" - (тип "Число", довжина 14, точність 3).

6) Вказуємо реєстратори "ПрибутковаНакладна" та "ВитратнаНакладна".

7) У документі "ПрибутковаНакладна" запускаємо конструктор рухів.

Вказуємо тип руху реєстратора "Прихід", таблична частина "товариІПослуги" та натискаємо кнопку "Заповнити вираз"

Так як у табличній частині "ТовариІПослуги" можуть бути і послуги, додаємо умову перевірки на вигляд номенклатури, завдяки чому послуги не потрапляють на склад.

8) У документі "ВитратнаНакладна" запускаємо, конструктор руху, вказуємо тип руху реєстратора "Витрата", далі те саме, що і в прибутковий.

9) Запускаємо 1С: Підприємство, заповнюємо у документах склад та перекладаємо документи. Через головне меню відкриваємо всі функції та знаходимо регістр накопичення "ЗалишкиТоварів".

6. Звіти.

Звіти– призначені для обробки накопиченої інформації та отримання зведених даних у зручному для перегляду та аналізу вигляді. Конфігуратор дозволяє формувати набір різних звітів, достатніх для задоволення потреб користувачів системи достовірної та докладної вихідної інформації.

Як правило, для формування вихідних даних звіт використовує систему компонування даних. Але, взагалі кажучи, звіт може містити довільний алгоритм формування «паперового» чи «електронного» звіту вбудованою мовою.

Звіт може містити одну або кілька форм, за допомогою яких, за потреби, можна організувати введення будь-яких параметрів, що впливають на перебіг алгоритму.

6.1. Звіт закупівлі.

1) Додаємо не ієрархічний довідник "МісцяЗберігання" у підсистему "Підприємство"

Перевага програмного продукту 1С:Бухгалтерія 8 на відміну 1С:Бухгалтерією 7.7 у тому, що у одній програмі можна вести облік організацій із різними системами оподаткування. З іншого боку, можна одночасно вести облік як організацій, і індивідуальних підприємців.

• 1.Введення відомостей про індивідуального підприємця.

У довіднику «Організації» (меню «Підприємство – Організації») необхідно запровадити відомості про індивідуального підприємця (відомості про державну реєстрацію, відомості про банківські рахунки, коди ОДРНІП, ОКАТО та ін.). При заповненні відомостей про індивідуального підприємця в полі Юр/фіз. Особа» - слід вказати «Фіз.особа», а в полі «Фізична особа» вибрати елемент довідника «Фізичні особи», в якому зазначені відомості про підприємця, як про фізичну особу (статтю, паспортні дані, ІПН, дату народження та ін. ).

• 2.Налаштування параметрів обліку.

  У формі "Налаштування параметрів обліку" (меню "Підприємство - Налаштування параметрів обліку") слід встановити прапори:

  • На закладці «Запаси» – «Ведеться облік за партіями (документами надходження)»;
  • На закладці «Розрахунки з контрагентами» – «За документами розрахунків»;
• 3.Налаштування облікової політики.

  Відомості про облікову політику індивідуальних підприємців зазначаються у вигляді «Облікова політика організацій» (меню «Підприємство – Облікова політика - Облікова політика організацій»).

  Для налаштування параметрів облікової політики, специфічних лише для індивідуальних підприємців, передбачено окрему закладку «Підприємець», де слід вказати «Основну номенклатурну групу» та «Основний характер діяльності», що здійснюється підприємцем. Прапорець «Підприємець веде облік за декількома видами діяльності» слід використовувати, якщо підприємець здійснює декілька видів діяльності.

  Якщо прапорець знято, то всі господарські операції будуть віднесені до номенклатурної групи та характеру діяльності, зазначеної в обліковій політиці, у полях «Основна номенклатурна група» та «Основний характер діяльності».

  Якщо прапорець встановлений, то віднесення господарських операцій до різних номенклатурних груп або характерів діяльності проводитиметься у порядку, описаному нижче, у розділі «Роздільний облік за видами діяльності».

  Під час встановлення прапорця «Підприємець веде облік за декількома видами діяльності» слід заповнити довідник видів діяльності підприємця (для чого достатньо натиснути посилання «Види діяльності підприємця»).

  При заповненні довідника вказуються характер діяльності та перелік номенклатурних груп, що належать до зазначеного характеру діяльності. Відомості з довідника «Види діяльності підприємців», використовуються для формування звіту «Книга обліку доходів і витрат підприємця» (для заповнення титульного листа; для відбору інформації, для формування звіту з окремих видів діяльності).

  Особливість налаштування облікової політики для індивідуального підприємця також полягає в тому, що спосіб оцінки вартості МПЗ може бути лише ФІФО.

• 4.Отримання звітності.

  При проведенні документів господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку, а також у спеціалізованих регістрах накопичення, призначених для ведення податкового обліку індивідуального підприємця. Отже, конфігурація дозволяє підприємцю вести одночасно бухгалтерський та податковий облік. Завданням бухгалтерського обліку, у разі, є надання об'єктивної інформації про господарську діяльність. Завданням податкового обліку є визначення бази з податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), а також ведення Книги обліку доходів та витрат та господарських операцій для індивідуальних підприємців.

  Для отримання відомостей про податковий облік підприємців використовуються:

  1. Звіт «Книга обліку доходів і витрат підприємця» призначений на формування Книги обліку доходів і витрат і господарських операцій за формою, затвердженої наказом Мінфіну РФ від 13.08.2002 №8бн/БГ-3-04/430.
  2. Звіти «Список/крос-таблиця» та «Залишки та обороти» рекомендується використовувати для аналізу доходів та витрат підприємця, які враховуються з метою оподаткування. Наприклад, за допомогою даних звітів можна простежити оплату відвантажених товарів покупцями, отримати узагальнені відомості про доходи та витрати у розрізі номенклатурних груп (видів товарів, виконуваних робіт, послуг), проаналізувати розподіл непрямих витрат за видами діяльності тощо. Для отримання тих чи інших відомостей у параметрах звіту слід зазначити відповідний регістр обліку доходів та витрат підприємця, а саме:
  3. ІП МПЗ - регістр обліку матеріально-виробничих запасів у розрізі партій та документів оплати постачальникам;
  4. ІП Обороти МПЗ – регістр обліку прямих витрат на виробництво, що відображає кількість та вартість сировини, витраченої на виробництво готової продукції та напівфабрикатів;
  5. ІП МПЗ Відвантажені – регістр обліку відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) за якими не отримано оплати від покупців;
  6. ІП Доходи – регістр обліку доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), які збільшують податкову базу з ПДФО;
  7. ИП Інші матеріальні витрати – регістр обліку інших (непрямих) матеріальних витрат. У цьому регістрі відображається вартість послуг та матеріалів, придбаних для загальновиробничих цілей. Зокрема, у цьому регістрі можуть враховуватися витрати на придбання палива, електроенергії, транспортних послуг тощо;
  8. ІП Витрати на оплату праці – регістр обліку витрат з оплати праці, що зменшують податкову базу з ПДФО.
  9. ІП Інші розрахунки – регістр обліку заборгованості з оплати праці, а також заборгованості з розрахунків із бюджетом;
  10. ІП Інші доходи – регістр обліку інших доходів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності;
  11. ІП Інші витрати – регістр обліку інших витрат, а також витрат на нараховану амортизацію.

Записати операцію на рахунках - означає відобразити її зміст у бухгалтерських книгах, картках чи вільних аркушах, які є обліковими регістрами.

Сукупність і розташування реквізитів у регістрі визначають його форму, яка залежить від особливостей об'єктів, що враховуються, призначення регістрів, способів облікової реєстрації. Під обліковою реєстрацією розуміють запис господарських операцій на облікових регістрах.

Облікові регістри можуть мати вид книг, карток і вільних листів (відомостей) як машинограм, отриманих під час використання обчислювальної техніки, і навіть магнітних стрічок, дисків, дискет та інших машинних носіїв.

Як було сказано вище, первинні документи з обліку матеріалів: прибуткові ордери, акти приймання матеріалів, лімітно - паркани, накладні, і т.д. Відображаються в облікових регістрах. Основним регістром з руху матеріалів журналі ордері № 10, записуються ті операції, якими рахунок кредитується. Операції, за якими рахунок дебетується, будуть записані до Головної книги. Місячні підсумки кожного журналу- ордера показують суму кредитового обороту рахунки, операції якого враховуються у цьому журналі, і суми дебетових оборотів кожного кореспондуючого із нею рахунки.

Господарські операції записуються в журнали - ордери у міру їх вчинення та оформлення документами. Тому систематичний запис у журналах є водночас і хронологічним записом.

Для звірки правильності записів у журналах- ордерах загальний результат за кредитом рахунки підраховують і записують до журналу безпосередньо з документів. Отриманий результат звіряють з виведеними в окремих графах журналу підсумками за рахунками, що дебетуються.

Основні особливості журнально-ордерної форми обліку:

Застосування для обліку господарських операцій журналів - ордерів, запис у яких ведеться лише за кредитовою ознакою;

Поєднання у низці журналів -ордерів синтетичного та аналітичного обліку;

Об'єднання в журналах-ордерах систематичного запису з хронологічним;

Відображення у журналах - ордерах господарських операцій на розрізі показників, необхідні контролю та складання звітності;

Скорочення кількості записів завдяки раціональній побудові журналів – ордерів та Головної книги.

З журналу ордерів інформація надходить у головну книгу, а потім на баланс підприємства. У бухгалтерському балансі матеріали відображаються за фактичною собівартістю, 2 розділом активу балансу «Оборотні активи», за рядком «Запаси».

Аудит матеріально – виробничих запасів

До документів, що регулюють облік матеріально-виробничих запасів, належать такі:

1. Положення щодо ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації (Наказ Мінфіну РФ № 34н від 28 липня 1998р.).

2. Положення з бухгалтерського обліку «Облік матеріально-виробничих запасів» (ПБО № 501)

3. План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція щодо його застосування

4. Методичні вказівки з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів (затверджені наказом МФ РФ № 119н від 28 грудня 2001р.).

5. Податковий кодекс РФ (чч. 1 та 2).

Мета аудиторської перевірки обліку виробничих запасів полягає у підтвердженні достовірності даних щодо наявності та руху товарно-матеріальних цінностей, у встановленні правильності оформлення операцій з виробничих запасів відповідно до чинних нормативних актів Російської Федерації.

Тут необхідно перевірити, як ведеться облік на синтетичних рахунках 10, 11, 14, 15, 16 і 19. Основну увагу при цьому, безумовно, слід приділити рахунку 10 «Матеріали», який поділяється на субрахунки за групами матеріальних цінностей.

Основними джерелами інформації є первинні документи з обліку виробничих запасів та різні аналітичні та синтетичні регістри. Як первинні документи з обліку матеріалів використовуються переважно уніфіковані облікові документи.

Загальні дані з обліку матеріальних цінностей та виробничих запасів перевіряються за статтями розділу 2 «Оборотні активи» активу балансу (ф.1) за рядками 210, 211, 212, 213, 218 та за такими бухгалтерськими регістрам, як Головна книга, журнали-ордери № 6, 10, 101, допоміжна відомість № 10 при меморіально-ордерній формі обліку або відповідні машинограми, отримані на персональних комп'ютерах.

Насамперед необхідно перевірити положення облікової політики з обліку товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), які відображені у документі «Облікова політика». При цьому особливу увагу слід звернути на те:

Як враховуються матеріальні цінності – за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі) або за обліковими цінами;

Який метод використовується для списання матеріальних цінностей витрати виробництва;

Який метод застосовується обліку руху матеріальних цінностей на складах.

Контроль за обліковими роботами, що виконуються бухгалтерією, та кореспонденцією рахунків руху ТМЦ проводиться шляхом дотримання правил обліку окремих господарських операцій.

Усне опитування використовується в ході отримання відповідей на запитання аудитора щодо попередньої оцінки стану обліку ТМЦ, а також у процесі їх перевірки при уточненні у фахівців окремих положень скоєних господарських операцій, які викликають сумніви або неясні.

Для підтвердження правильності відображення у бухгалтерському обліку надходження та витрачання ТМЦ, повноти та своєчасності їх відображення у регістрах бухгалтерського обліку, обґрунтованості їх оцінки використовується перевірка документів.

Операції, відображені у первинному обліку, у журналах- ордерах, відомостях, Головної книги, бухгалтерської звітності, перевіряються під час простеження. Особливу увагу тут слід звернути на відповідність кореспонденції рахунків, сум оборотів та залишків у регістрах аналітичного та синтетичного обліку.

При зіставленні наявності товарно - матеріальних цінностей у різні періоди, даних звіту про рух товарно-матеріальних цінностей з даними бухгалтерського обліку, оцінки співвідношень між різними статтями звіту та зіставленні їх із даними за попередні періоди можна застосувати аналітичні процедури.

Перевіряючи облік надходження матеріалів, насамперед уточнюють, який варіант застосовує суб'єкт, що перевіряється: з використанням рахунків 15 і 16 або без їх використання. Далі контролюють правильність оформлення первинних документів на надходження матеріалів, їх оцінку, ведення аналітичного обліку (за номенклатурними номерами, артикулами та ін.). Одночасно встановлюють, як було виділено ПДВ, віднесено на рахунок 19 та списано надалі на рахунок 68 субрахунок ПДВ.

Аудитор також перевіряє, як ведеться облік щодо невідфактурованих поставок та матеріалів, які оплачені, але на склад не надійшли (матеріали в дорозі).

За операціями надходження матеріалів аудитор перевіряє та операції з придбання матеріалів, отриманих у порядку обміну (бартер), що надійшли безоплатно та ін.

При перевірці організації обліку руху матеріальних цінностей на складах передусім треба проконтролювати організацію складського господарства та контрольно-пропускної системи. Далі перевіряють, як організовано складський облік матеріалів та як ведеться контроль з боку бухгалтерії. Підприємства можуть застосовувати переважно три основні варіанти обліку руху матеріалів на складах: оперативно-бухгалтерський (сальдовий) метод, картково-документаційний, безкартковий.

Якщо застосовується сальдовий метод, то аудитор перевіряє відомості щодо приходу та витрат матеріалів, звіряє підсумкові дані цих відомостей із сальдовими відомостями. Другий метод передбачає складання в бухгалтерії кількісно-сумових оборотних відомостей за групами матеріалів. У цьому випадку аудитор переглядає ці відомості та проводить звіряння залишків із картки складського обліку. Зазвичай здійснюється вибіркова звіряння, оскільки суцільний контроль - операція дуже трудомістка. Третій метод – найефективніший. Він застосовується, зазвичай, під час використання персонального комп'ютера (ПК). І тут картки складського обліку у звичайному варіанті не ведуться. Сам процес складського обліку у звичному варіанті не ведуться. Сам процес складського обліку організується на ПК, а за певні періоди (місяць, квартал) складаються оборотні відомості. Аудитор знайомиться з наявними документами, з'ясовує, як ведеться звіряння даних складського обліку з бухгалтерськими даними.

Податок на додану вартість списується відповідно до положення гл.21 НК РФ «Податок на додану вартість» та враховується за дебетом рахунку 19, субрахунок «ПДВ з придбаних матеріальних ресурсів» у кореспонденції з кредитом рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», рахунки 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» та інших. Аудитору необхідно перевірити, як було утворено сальдо за рахунком 19 і як здійснювалося його віднесення з цього приводу 68. ПДВ із матеріальних ресурсів списується повністю з цього приводу 68 в останній момент оплати рахунків.

Особлива увага має бути приділена перевірці операцій із відпустки матеріальних цінностей у виробництво. Для цієї мети на підприємстві можна застосувати один із таких методів оцінки: за собівартістю одиниці запасів; за середньою собівартістю; за собівартістю перших за часом придбання закупівель (метод ФІФО);

Перший метод передбачає списання кожної одиниці матеріалів за ціною придбання чи собівартості одиниці запасів. Він застосовується, якщо номенклатура тих матеріальних цінностей невелика. Другий метод (оцінка за середньою собівартістю) є найпоширенішим. За його застосування важливо правильно встановлювати середні ціни.

Метод ФІФО оцінки запасів ґрунтується на припущенні, що матеріальні ресурси використовуються протягом звітного періоду у послідовності їх придбання. На складі на кінець звітного періоду залишаються залишки матеріальних цінностей за фактичною собівартістю останніх за часом закупівель, а на собівартість продукції списують матеріальні цінності ранніх закупівель.

Перевірка правильності віднесення та списання матеріальних цінностей, утворених внаслідок недостач та розкрадань, проводиться аудитором у тому випадку, якщо такі дані виявлені. Вони можливі внаслідок форс-можорних обставин (землетрус, повінь, пожежа) або виявляються під час інвентаризації. Списання сум нестач, розкрадань і втрат від псування цінностей регулюється законодавством та установчими документами та відображається за кредитом рахунка 94 «Нестачі та втрати від псування цінностей» та дебету рахунків 73,91 та ін.

Заключним етапом перевірки є контроль за веденням зведеного обліку матеріальних цінностей. Ці дані перевіряються за даними журналу-ордера ф. №10, відомостей ф. № 10,11, 10с, 14,15с, та Головної книги.

Регістр накопичення 1Сце структурований набір даних, в якому знаходиться інформація про всі рухи (прихід / витрата або обороти) вибраних документів.

Види регістру накопичення

У 1С буває лише два види регістру накопичення:

• Обороти
  Якщо планується отримувати по регістру лише обороти, обов'язково встановлюйте обороти.
  Наприклад, при реєстрації продажів нам важлива кількість продажів і залишки тут абсолютно не потрібні. Отже, вид регістру необхідно встановити «Обороти».

• Залишки
  Якщо планується отримувати залишки та обороти за регістром, встановлюйте вид залишки. Наприклад візьмемо регістр накопичення «Товари на складах» у ньому важливою інформацією буде як залишки, так і обороти. Отже, вид регістру необхідно встановити «Залишки».

Увага: неправильний вибір виду регістру накопичення спричинить низьку продуктивність інформаційної бази.

Вимірювання, Ресурси, Реквізити та Стандартні реквізити

У будь-якому регістрі накопичення присутні вимірювання, ресурси, реквізити та стандартні реквізити.

Вимірюванняпотрібні для формування ключових даних записи, за якими в майбутньому можна отримати залишки або подивитися оборот за вимірами, що Вас цікавлять.
Також у властивостях вимірювання можна встановити перевірку заповнення вимірювання (при порожньому значенні буде викликана помилка)

Ресурсинеобхідні зберігання сумових даних у регістрі: кількість, сума тощо. Ресурси в майбутньому будемо отримувати за вимірами.

Реквізитив основному потрібні для зберігання супутньої інформації та рідко використовуються.

Стандартні реквізитибувають наступними:

• період - дата, коли виконався рух по регістру
• реєстратор - документ, за допомогою якого було виконано запис у регістрі
• вид руху - прихід чи витрата (прихід збільшує кількість ресурсів, а витрата зменшує)

Реєстратори

Реєстратори - це документи, які можуть робити рухи в регістрі накопичення. Рухи в регістр накопичення 1С можна робити тільки за допомогою документів (реєстраторів). Більшість алгоритмів, створення руху в регістрі накопичення формуються під час проведення документа в модулі об'єкта, процедура «Обробка Проведення».

Індексація вимірів

Індексація потрібна збільшення продуктивності інформаційної бази.
Властивість «Індексувати» потрібно вказати у вимірювань, за якими планується виконувати багаторазово відбір і які мають велику кількість елементів.

Для прикладу: регістр накопичення «Партії товарів на складах». Є вимір «Номенклатура» та «Стутус Партії». Доцільніше встановити ознаку індексації у виміру «Номенклатура», ніж у «СтутусПартії», оскільки кількість варіантів номенклатури набагато вища, ніж у статусу партії.

Унікальність записів

1С Підприємство контролює унікальність записів у регістрі накопичення, і тому ви не зустрінете двох однакових записів.

Можливості регістру накопичення

• вибірка записів за певний період за заданими вимірами
• вибірка записів за реєстратором
• отримання залишків та оборотів на обрану дату із заданими вимірами
• обчислення підсумків на вказану дату

Приклади роботи з регістром накопичення

Приклад отримання залишків на дату

Процедура Отримати ЗалишокНаДату()
Новий Запит = Новий Запит;
Новий Запит.
"ВИБРАТИ
| Номенклатура,
| ТовЗалишки.КількістьЗалишків
|З
| РеєстрНакопичення.ТовариНаСкладах.Залишки(&ТекДата,) ЯК ТовЗалишки";
НовийЗапит.ВстановитиПараметр("ТекДата", ПоточнаДата());

КінецьЦикл;
КінецьПроцедури

Приклад отримання оборотів за поточний рік

Новий Запит = Новий Запит;
Новий Запит.
"ВИБРАТИ
| Товарообіг.Номенклатура,
| Товарообіги.
|З
| РегістрНакопичення. ТовариНа Складах.

Новий Запит.
Новий Запит.

Вибірка Запиту = Новий Запит. Виконати (). Вибрати ();

Поки Вибірка Запиту.Наступний() Цикл
КінецьЦикл;

Приклад як вибрати рухи в регістрі накопичення

Новий Запит = Новий Запит;
Новий Запит.
"ВИБРАТИ
| ТовариНа Складах.Період,
| ТовариНа Складах.Реєстратор,
| ТовариНа Складах.ВідРуху,
| ТовариНа Складах.Номенклатура,
| ТовариНа Складах.Кількість
|З
| РеєстрНакопичення.ТовариНаСкладах ЯК ТовариНаСкладах";

Вибірка Запиту = Новий Запит. Виконати (). Вибрати ();

Поки Вибірка Запиту.Наступний() Цикл
КінецьЦикл;

Форми списку регістру накопичення

Форми використовуються для візуального перегляду всіх рухів вибраного регістру. У ній можна подивитися, які документи роблять витрата або прихід, а також подивитися з яких вимірів. Також там можна відсортувати рухи або зробити відбір.
Система автоматично зможе сформувати форму списку або Ви можете налаштувати її.