Євангеліє від Матвія: з тлумаченнями та коментарями. Читати онлайн. Чотири євангелії Що таке святе євангеліє

Біблія– ця книга, яка увійшла в основу кількох світових релігій, таких як християнство, іслам та іудаїзм. Уривки з Писань перекладено 2062 мовами, що становить 95 відсотків мов усього світу, причому 337 ​​мовами можна прочитати текст цілком.

Біблія вплинула на життєвий уклад і світогляд людей з усіх континентів. І не важливо, вірите ви в Бога чи ні, але як освічена людина, повинні знати, що являє собою книга, на текстах якої ґрунтуються закони моральності та людинолюбства.

Саме слово Біблія перекладається з давньогрецької мови як «книги» і є зібранням текстів різних авторів, написаних різними мовами і в різний час за сприяння Божого Духа і Його навіювання. Ці твори лягли в основу догматики багатьох релігій і в своїй більшості вважаються канонічними.

Слово « євангеліє»позначає «благовісті». Тексти Євангеліє описують життя Ісуса Христа на землі, його діяння та вчення, Його розп'яття та воскресіння. Євангеліє входить до складу Біблії, а точніше Нового Завіту.

Структура

Біблія складається з Старого Завіту та Нового Завіту. Старий Завіт включає 50 писань, з яких тільки 38 Православна церква визнає богонатхненними, тобто канонічними. Серед двадцяти семи книг Нового Завіту чотири Євангеліє, 21 апостольське послання та Діяння святих апостолів.

Євангеліє складається з чотирьох канонічних текстів, причому євангеліє від Марка, Матвія і Луки називають синоптичними, а четверте євангеліє від Іоанна було написано дещо пізніше і докорінно відрізняється від інших, але є припущення, що його основу склав ще давніший текст.

Мова написання

Біблія писалася різними людьми протягом більш ніж 1600 років, а отже в ній об'єднані тексти різними мовами. Старий Завіт переважно викладено івритом, проте зустрічаються писання і арамейською мовою. Новий Завіт був написаний в основному давньогрецькою.

Євангеліє написано грецькою мовою. Однак не варто плутати ту грецьку не тільки з сучасною мовою, але і з тією, якою були написані кращі твори давнини. Ця мова була близька до давньоатичного діалекту і називалася «діалектом койне».

Час написання

Насправді сьогодні складно визначити не те щоб десятиліття, а й вік написання Священних книг.

Так само ранні рукописи Євангеліє датуються другим-третім століттями не, але є свідчення, що євангелісти, чиї імена стоять під текстами, жили в першому столітті. Доказів того, що саме в цей час були написані рукописи, немає, якщо не брати до уваги кількох цитат у текстах, датованих кінцем першого – початком другого століття.

З Біблією питання простіше. Вважається, що Старий Заповіт писали в період з 1513 до НЕ по 443 рік до НЕ, а Новий Завіт з 41 року НЕ по 98 рік НЕ. Таким чином, для написання цієї великої книги знадобився не те що не один рік чи десятиліття, а понад півтори тисячі років.

Авторство

Віруюча людина, не замислюючись, відповість, що «Біблія є словом Божим». Виходить, що автор сам Господь Бог. Тоді звідки у складі Біблії, скажімо, Премудрість Соломона чи Книга Йови? Виходить автор не один? Передбачається, що Біблію писали прості люди: філософи, землероби, військові та пастухи, лікарі і навіть царі. Але було у цих людей особливе богонатхнення. Вони не викладали своїх думок, а просто тримали в руках олівець, коли Господь водив їх руку. І все ж таки, кожен текст має свій стиль написання, відчувається, що вони належать різним людям. Безперечно, вони можуть називатися авторами, але все ж у співавторах у них був сам Бог.

Авторство євангелії довгий час ні в кого не викликало сумніву. Вважалося, що тексти написані чотирма Євангелістами, імена яких всім відомі: Матвій, Марк, Лука та Іван. Насправді ж авторами їх з упевненістю назвати не можна. Достеменно відомо лише те, що всі дії, описані у цих текстах, не відбувалися за особистого свідчення євангелістів. Швидше за все, це зібрання так званої «усної творчості», яку розповіли люди, імена яких назавжди залишаться таємницею. Це не остаточний погляд. Дослідження в цій галузі продовжуються, але на сьогоднішній день багато священнослужителів воліли все ж таки говорити парафіянам, що Євангеліє було написано невідомими авторами.

Відмінність Біблії від Євангелія

1. Євангеліє є складовою Біблії, що відноситься до текстів Нового Завіту.
2. Біблія - ​​більш раннє писання, розпочате в 15 столітті до нашої ери і що розтягнулося на 1600 років.
3. Євангеліє описує тільки життя Ісуса Христа на землі і Його піднесення на небеса, Біблія оповідає про створення світу, про участь Господа Бога в житті євреїв, вчить нести відповідальність за кожну свою дію і т.д.
4. Біблія включає тексти різними мовами. Євангеліє написано давньогрецькою мовою.
5. Авторами Біблії вважаються богонатхненні прості люди, авторство Євангеліє викликає суперечки, хоча нещодавно приписувалося чотирьом євангелістам: Матвію, Марку, Луці та Іоанну.

ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПРАВОСЛАВНОЇ ПРЕСИ

20. Вигнання легіону бісів у країні гадаринської 21. Зцілення кровоточивої та воскресіння дочки Яїра 22. Зцілення двох сліпих і біснуватого німого 23. Вторинний візит Назарета 24. Ходіння Господа Ісуса Христа Галілеєю з учнями та деякими жінками. – скорбота його про нестачу робітників на жниві 25. Христос посилає дванадцять апостолів на проповідь 26. Усікнення глави Іоанна Хрестителя 27. Чудове насичення п'яти тисяч народу п'ятьма хлібами 28. Ходіння Господа по водах і зцілення багатьох хворих 29. Розмова про хліб небесний – про Таїнство Причастя Третій Великдень громадського служіння Господа Ісуса Христа 1. Викриття фарисейських переказів 2. Лікування дочки хананеянки 3. Зцілення глухого недорого і багатьох хворих 4. Чудове насичення чотирьох тисяч народу 5. Викриття фарисеїв, які просили знамення та застереження від закваски фарисейської та саддукейської 6. Зцілення сліпого у Віфсаїді 7. Апостол Петро сповідує від імені всіх апостолів Ісуса Христа Сином Божим 8. Господь пророкує про свою смерть і воскресіння і вчить про несення хреста 9. Преображення Господнє 10. Зцілення біснуватого отрока: про важливість віри, молитви та посту 11. Чудова сплата церковної подати 12. Розмова про те, хто більше у царстві небесному – Господь ставить дитину за приклад учням 13. Іменем Христовим творилися чудеса та тими, хто з Ним не ходив 14. Вчення про боротьбу із спокусами 15. Притча про заблудлу вівцю, про намір помиляються і про значення суду церкви 16. Про прощення образ і притча про немилосердного боржника 17. Христос відмовляється йти на свято кучок до Єрусалиму разом із братами 18. Христос іде до Єрусалиму з учнями: самарянське селище відмовляється прийняти його 19. Христос посилає на проповідь сімдесят учнів 20. Господь у Єрусалимі на святі кучок 21. Суд Христа над грішницею, приведеною до нього фарисеями 22. Розмова Господа Ісуса Христа з юдеями у храмі 23. Лікування сліпонародженого 24. Розмова про доброго пастиря 25. Розмова у свято оновлення 26. Повернення сімдесяти учнів 27. Притча про милосердного самарянина 28. Господь Ісус Христос у домі Марти та Марії 29. Притча про невідступне прохання 30. Викриття книжників та фарисеїв 31. Притча про безрозсудного Багача 32. Приповісті про очікування другого пришестя Христового: про рабів, які чекають на повернення Господа свого і про вірного і розсудливого домоправителя 33. Господь передбачає про поділ серед людей 34. Заклик до покаяння у зв'язку із загибеллю Галілеян та падінням силоамської вежі 35. Притча про безплідну смоковницю 36. Зцілення скорченої жінки 37. Про тісний шлях до Царства Божого 38. Христос відповідає на погрози Ірода і нарікає на загибель Єрусалиму. 39. Зцілення страждаючого водянкою 40. Притча про тих, хто любить бути першим 41. Притча про званих на вечерю 42. Вчення про справжніх послідовників Христових 43. Притча про блудного сина 44. Притча про невірного домоправителя 45. Притча про багатого і Лазаря 46. ​​Вчення про святість шлюбу та про цноту 47. Розмова про силу віри та обов'язок виконувати заповіді 48. Лікування десяти прокажених 49. Розмова про пришестя Царства Божого і про друге пришестя Христове 50. Притча про судді неправедного 51. Притча про митаря та фарисея 52. Благословення дітей 53. Про Багатого юнака 54. Апостоли, що залишили все заради Христа, успадковують вічне життя. 55. Притча про працівників у винограднику, які отримали рівну плату 56. Господь повторює пророцтво про майбутні страждання і воскресіння і дає відповідь синам Зеведеєвим про першість у його царстві. 57. Зцілення двох ієрихонських сліпців 58. Господь Ісус Христос відвідує Закхея 59. Притча про десять мін або таланти 60. Воскресіння Лазаря 61. Рішення синедріону вбити Господа Ісуса Христа 62. Вечеря у Віфанії у домі Лазаря Частина третя. Останні дні земного життя Господа Ісуса Христа 1. Вхід Господній до Єрусалиму 2. Вигнання торгуючих із храму Великий понеділок 3. Прокляття безплідної смоковниці 4. Бажання еллінів бачити Ісуса Христа та розмову Господа з цього приводу Великий вівторок 5. Засохла смоковниця та повчання про силу віри 6. Бесіда у храмі: відповідь Господа старійшинам, хто дав йому таку владу 7. Притча про двох Синів 8. Притча про злих виноградарів 9. Притча про званих на шлюбний бенкет царського Сина 10. Відповідь Господа про данину кесареві 11. Посоромлення саддукеїв у питанні про воскресіння 12. Розмова про найбільшу заповідь у законі та про Божественну гідність месії 13. Викривальна мова проти книжників та фарисеїв 14. Ліпта вдовиці 15. Розмова Господа з учнями на горі Олеонській про його друге пришестя і смерть миру. 16. Притча про десять Дів 17. Про страшний судВелике середовище 18. Нарада первосвящеників і старійшин про вбивство Христове. Помазання Господа дружиною-грішницею в домі Симона прокаженого та зраду Юди Великий четвірок 19. Таємна вечеряУмови ніг Господь оголошує про Свого зрадника Встановлення Таїнства Євхаристії Суперечка учнів про старшинство Прощальна бесіда Господа з учнями Продовження розмови Першосвященицька молитва Господа Ісуса Христа 20. Гефсиманський подвиг: моління за чашу 21. Передання Ісуса Христа: взяття його під варту, меч Петра та втеча учнів 22. Суд над Господом у первосвящеників Анни та Каяфи. 23. Зречення Петра Велика п'ятниця 24. Вирок синедріону 25. Смерть Іуди зрадника 26. Господь Ісус Христос на суді у Пілата 27. Хресна дорога Господа – хода на голгофу 28. Розп'яття 29. Покаяння розсудливого розбійника 30. Богоматір біля Хреста 31. Смерть Христова 32. Поховання Господа Ісуса Христа Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа 33. Прихід жінок-мироносиць до труни та явище їм ангела 34. Явлення воскреслого Господа Марії Магдалині та іншої Марії 35. Брехня юдеїв та підкуп варти гробу Господнього первосвящениками 36. Явлення воскреслого Господа учням на шляху до еммаусу 37. Явлення воскреслого Господа десяти учням у день воскресіння 38. Явление воскреслого Господа одинадцятьом учням восьмого дня після воскресіння і розсіяння невіри Хоми 39. Явлення воскреслого Господа учням при тиверіадському морі. 40. Відновлення апостола Петра в його апостольській гідності та передбачення йому мучеництва 41. Явлення воскреслого Господа учням на горі в Галілеї 42. Вознесіння Господнє

12) С.В. Кохомський. - Пояснення найважливіших місць Четвероєвангелія;

13) Прот. М. Херсков. – тлумачний огляд свящ. книг Нового Завіту;

14) А.В. Іванов. – Посібник з вивчення священних книг Нового Завіту;

15) Прот. М. Александров. – Посібник для вивчення Святого Письма Нового Завіту;

16) Проф. Д-р Н.М. Глибоківський. – Євангеліє їхнє благовістя про Христа-Спасителя і про викупну справу;

17) Проф. Д-р Н.М. Глибоківський. – Благовістя християнської свободи у посланні св. Апостола Павла до Галатів;

18) Єпископ Кассіан. – Христос та перше християнське покоління.

Зрозуміло, що широко використані були, насамперед усі тлумачальні твори Святих Отців – особливо св. Золотоуста та «Благовісник» блаж. Феофілакта, Архієп. Болгарського, а також складене на підставі Св. Отців тлумачення Євангелія в «Троїцьких листках», видане до революції в Росії, та «Святоотецьке тлумачення на Євангеліє від Матвія», видане журналом «Вічне» за редакцією Єпископа Мефодія в ці останні роки в Парижі, у трьох книгах. Не переслідуючи спеціально-наукових цілей, автор мав на увазі дати в руки посібник, що читає і вивчає Святе Письмо Нового Завіту, дає ключ до його правильного, згідно з вченням св. Православній Церкві, розумінню та тлумаченню, – посібник, який тут за кордоном, за крайньої убогості книжок та видань подібного роду, міг би хоча б частково замінити всі колишні російські дореволюційні підручники та посібники. Наскільки ця мета досягнута, не йому судити. Автор просить бути поблажливим до його праці, оскільки він не міг цілком віддаватися йому, як цього вимагала б висока важливість предмета, а працював над ним лише уривками. Але і за цю можливість він дякує Богові, вважаючи, що праця його не залишиться марною, і просить усіх, хто користуватиметься цим «Керівництвом», помолитися за автора.

ВСТУП

ПОНЯТТЯ ПРО ПИСАННЯ НОВОГО ЗАВЕТУ

Писання Нового Завіту називається збором тих священних книг, що входять до складу Біблії, які з'явилися у світ після Різдва Христового. Написані ці книги, натхненні Духом Святим, учнями Господа Ісуса Христа або святими апостолами.

МЕТА НАПИСАННЯ СВЯЧЕННИХ КНИГ НОВОГО ЗАВЕТУ ТА ЇХ ЗМІСТ

Священні книги Нового Завіту написані св. Апостолами з метою зобразити спасіння людей, досконале втіленим Сином Божим – Господом нашим Ісусом Христом. Згідно з цією високою метою, вони розповідають нам про велику подію втілення Сина Божого, про земне життя Його, про вчення, яке Він проповідував, про чудеса, які Він творив, про Його спокутні страждання та хресну смерть, про преславне воскресіння з мертвих і вознесіння на небо, про початковий період поширення Христової віри через св. Апостолів роз'яснюють нам вчення Христове в його різноманітному додатку до життя і попереджають про останні долі світу та людства.

ЧИСЛО, НАЙМЕННЯ І ПОРЯДОК СВЯЩЕНИХ КНИГ НОВОГО ЗАВЕТУ

Загальна кількість усіх священних книг Нового Завіту – двадцять сім. Найменування їх і нормальний порядок розташування такі:

1) Від Матвія святе Євангеліє (або: Євангелія),

2) Від Марка святе Євангеліє (або: Євангелія),

3) Від Луки святе Євангеліє (або: Євангелія),

4) Від Іоанна святе Євангеліє (або: Євангелія),

5) Діяння святих Апостолів,

6) Соборне послання св. Апостола Якова,

7) Перше соборне послання св. Апостола Петра,

8) Друге соборне послання св. Апостола Петра,

9) Перше соборне послання св. Апостола Іоанна Богослова,

10) Друге соборне послання св. Апостола Іоанна Богослова,

11) Третє соборне послання св. Апостола Іоанна Богослова,

12) Соборне послання св. Апостола Юди,

13) Послання до Римлян св. Апостола Павла,

14) Перше послання до Коринтян св. Апостола Павла,

15) Друге послання до Коринтян св. Апостола Павла,

16) Послання до Галатів св. Апостола Павла,

17) Послання до Ефесян св. Апостола Павла,

18) Послання до Пилип'ян св. Апостола Павла,

19) Послання до Колосян св. Апостола Павла,

20) Перше послання до Солунян (або: Фессалонікійців) св. Апостола Павла,

21) Друге послання Солунянам (або: Фессалонікійцям) св. Апостола Павла,

22) Перше послання до Тимофія св. Апостола Павла,

23) Друге послання до Тимофія св. Апостола Павла,

24) Послання до Титу св. Апостола Павла,

25) Послання до Філімона св. Апостола Павла,

26) Послання до Євреїв св. Апостола Павла,

27) Апокаліпсис, або Одкровення св. Іоанна Богослова.

ЗМІСТ РІЗНИХ НАЙМЕНЬ СВЯЩЕНИХ КНИГ НОВОГО ЗАВЕТУ

Зібрання всіх священних книг Нового Завіту називається зазвичай просто «НОВИМ ЗАВІТОМ», як би в протиставлення Старому Завіту, бо в цих священних книгах викладено нові заповіді та нові обітниці Божі людям, – викладено новий «завіт» або «союз» Бога з людиною, заснований на Крові, що прийшов на землю і потерпів за нас єдиного Ходата Бога і людей – Ісуса Христа (див. Тим. 2:5; ).

Новозавітні священні книги поділяються на «Євангеліє» та «Апостол». Перші чотири книги називаються «ЧЕТВЕРОЄВАНГЕЛІЄМ» або просто «ЄВАНГЕЛІЄМ», тому що в них міститься «добра звістка» (слово «ЄВАНГЕЛІЯ» по-грецьки означає: «блага» або «добра звістка», чому і перекладено російською мовою словом «благовіщення» ») про прихід у світ обіцяного Богом прабатькам Божественного Викупителя і про досконалу Ним велику справу спасіння людства.

Всі інші книги Нового Завіту часто об'єднуються під назвою «АПОСТОЛА», тому що містять розповідь про діяння св. Апостолів та виклад їх настанов першим християнам.

РОЗДІЛ НОВОЗАВІТНИХ СВЯЩЕНИХ КНИГ З ЇХНИХ ЗМІСТ

1) книги ЗАКОНОПИСНІ, до яких відносяться чотири Євангелія від Матвія, Марка, Луки та Іоанна, як складові саму істоту новозавітного Божого закону людям, бо вони викладають події спасительного для нас земного життя Господа Ісуса Христа та Його Божественне вчення;

2) книгу ІСТОРИЧНУ, якою є книга діянь св. Апостолів, як викладає нам історію утвердження та первісного поширення Церкви Христової на землі через проповідь св. Апостолів;

3) книги ВЧИТЕЛЬНІ, до яких належать 7 соборних послань: одне св. Апостола Якова, два св. Апостола Петра, три св. Апостола Іоанна Богослова та одне св. Апостола Юди, а також 14 листів св. Апостола Павла (перераховані вище), як такі, що містять вчення св. Апостолів чи вірніше – тлумачення Христового вчення св. Апостолами стосовно різних випадків життя;

4) книгу ПРОРОЧНУ, якою є Апокаліпсис, або Одкровення св. Іоанна Богослова, яка містить у таємничих видіннях та образах пророцтва про майбутні долі Церкви Христової, миру та людства.

ІСТОРІЯ КАНОНУ СВЯЩЕНИХ КНИГ НОВОГО ЗАВЕТУ

Новозавітні священні книги є канонічними. Канонічну гідність ці книги набули відразу після появи в світ, бо всім відомі були високоавторитетні імена їх авторів. Чудово щодо цього свідчення св. Ап. Петра у його 2-му соб. в посланні (3:16), де він говорить, як уже про відомі йому, «всі послання» св. Апостола Павла. Написавши послання для Колосян, св. Апостол Павло дає розпорядження, щоб його було прочитано і в Лаодикійській церкві (). Ми маємо безліч доказів того, що Церква завжди і з самого початку визнавала канонічну гідність відомих нам нині новозавітних священних книг. Якщо ж і існували сумніви щодо деяких із книг, на що любить посилатися так зв. «Негативна критика», то ці сумніви належали приватним особам і не поділялися всією.

Вже в писаннях «чоловіків апостольських» ми знаходимо окремі вислови з усіх майже відомих нам новозавітних книг, а в кількох окремих книгах апостольські мужі дають пряме і ясне свідчення, як про книги, що безсумнівно мають апостольське походження. Так, наприклад, окремі місця з новозавітних книг зустрічаються у св. Варнави, супутника та співробітника св. Апостола Павла, у його посланні, у св. КЛИМЕНТА РИМСЬКОГО у його посланнях до Коринтян, у священномученика ІГНАТІЯ БОГОНОСЦЯ, Єпископа Антіохійського, що був учнем св. Апостола Іоанна Богослова, у його 7 посланнях, з яких ясно видно, що йому добре були відомі всі чотири Євангелії; у священномученика ПОЛІКАРПА, Єпископа Смирнського, а також учня св. Іоанна Богослова, у його посланні до Пилипців, і у ПАПІЯ, Єпископа Ієрапольського, теж учня св. Іоанна Богослова, у його книгах, уривки з яких наведені Євсевієм у його історії Церкви.

Усі ці мужі апостольські жили у другій половині першого та на початку другого століття.

Безліч посилань на новозавітні священні книги і виписок з них ми знаходимо і в пізніших за часом церковних письменників – апологетів, які жили в другому столітті. Так, наприклад, св. мученик ІУСТІН-ФІЛОСОФ у своїй апології «Розмова з Трифоном-іудеєм» та інших творах призводить до 127-ми євангельських текстів; священномученик ІРИНІЙ, Єпископ Ліонський, у своєму творі «П'ять книг проти єресей» свідчить про достовірність усіх чотирьох наших Євангелій і наводить величезну кількість дослівних виписок; ТАЦІАН у своїй книзі «Мова проти еллінів», викриваючи божевілля язичництва, доводить божественність Святого Письма, наводячи тексти з Євангелія; йому належить перша спроба складання склепіння всіх чотирьох Євангелій, відомого під назвою «ДІАТЕС-САРОНА». Знаменитий вчитель і глава Олександрійського училища в усіх своїх творах, як, напр., «Педагог», «Суміш чи Стромати» та ін., наводить численні місця з новозавітних священних книг, як з таких, справжність яких не підлягає жодному сумніву . Язичницький філософ АФІНАГОР, який приступив до читання Святого Письма з наміром писати проти християнства, але став замість цього блискучим апологетом Христової віри, у своїй апології наводить цілу низку справжніх висловів Євангелія, пояснюючи при цьому, що «ТАК ГОВОРИТЬ ПИСАННЯ». Св. ФЕОФІЛ, Єпископ Антіохійський, у «Трьох книгах до Автолика», що дійшли до нас, робить багато дослівних посилань на Євангеліє, а, за свідченням блаженного Єроніма, їм було складено зведення всіх чотирьох Євангелій і написано «Коментар на Євангеліє».

Від ученого церковного письменника ОРІГЕНА, який жив наприкінці другого і на початку третього століття, до нас дійшла ціла низка творів, в яких він наводить величезну кількість текстів із новозавітних священних книг і дає нам свідчення, що безсумнівно апостольськими і божественними писаннями у всій піднебесній Церкві зізнавалися, як чотири Євангелія, так і книги Дій Апостольських, Апокаліпсис та 14 послань св. Апостола Павла.

Надзвичайно цінними є також і свідчення від «зовнішніх» – єретиків та язичників. У творах єретиків ВАСИЛІДА, КАРПОКРАТА, ВАЛЕНТИНА, ПТОЛОМЕЯ, ГЕРАКЛІОНУ та МАРКІОНУ ми знаходимо багато місць, з яких ясно видно, що їм добре були відомі наші новозавітні священні книги. Усі вони жили у другому столітті.

Особливо важливий повний ненависті до Христа, що з'явився в половині того ж другого століття, твір язичницького філософа ЦЕЛЬСА під назвою «ІСТИнне СЛОВО», в якому весь матеріал для нападів на запозичений з усіх чотирьох наших Євангелій, причому нерідко зустрічаються навіть дослівні виписки з них.

Щоправда, не у всіх стародавніх списках священних книг Нового Завіту, що дійшли до нас, перераховуються завжди всі прийняті 27 книг. У так зв. «Мураторієвому каноні», що відноситься, як вважають, до 2-ої половини другого століття і знайденому в минулому столітті професором Мураторієм, перераховуються латинською мовою лише 4 Євангелія, книга Дій св. Апостолів, 13 листів св. Апостола Павла (без послання до Євреїв), послання св. Апостола Юди, послання та Апокаліпсис св. Іоанна Богослова. Проте немає жодних підстав вважати цей «канон» офіційним церковним документом.

У цьому ж другому столітті з'явився переклад священних книг Нового Завіту сирською мовою, що отримав назву «ПІШИТО». У ньому є не вказані у списку Мураторія послання до Євреїв та послання св. Апостола Якова, зате відсутні послання св. Апостола Юди, друге послання св. Ап. Петра, 2-е та 3-е послання св. Апостола Іоанна та Апокаліпсис.

Для всіх цих перепусток могли бути причини приватного характеру, так само, як і сумніви окремих приватних осіб, що висловлювалися щодо справжності тієї чи іншої книги, не мають серйозного значення, бо мають приватний характер, іноді з явною тенденційністю.

Відомо, що засновник протестантизму Мартін Лютер намагався запідозрити справжність послання св. Ап. Якова тому, що в ньому рішуче підкреслюється недостатність для порятунку однієї віри без добрих справ (2– «віра без діла мертва є»; див. також 2:14, 17, 20 та ін.), тоді як проголошений ним основний догмат протестантського віровчення стверджує саме протилежне, що «людина виправдовується однією вірою без добрих справ». Такі ж тенденційні, звичайно, і всі інші подібні спроби зганьбити наш новозавітний канон.

Що ж до всієї Церкви загалом, то вона завжди з самого початку приймала всі визнані в нас нині новозавітні священні книги, що й було засвідчено у 360 році на помісному Лаодикійському соборі, який видав визначення, в якому перераховуються поіменно всі 27 наших новозавітних священних. книг (60 прав.). Це визначення було потім урочисто підтверджено і набуло таким чином вселенського характеру на VI Вселенському соборі.

МОВА НОВОПОВІТНИХ СВЯЩЕНИХ КНИГ ТА ІСТОРІЯ ЇХ ТЕКСТА

Всі новозавітні священні книги написані грецькою мовою, але не класичною грецькою мовою, а народною олександрійською говіркою грецької мови, так званою «КІНІ», якою говорили або яку, принаймні, розуміли всі культурні жителі не тільки Східної, а й Західної половини Римської Імперії. То була мова всіх освічених людей того часу. Апостоли тому й писали цією мовою, щоб зробити новозавітні священні книги доступними для читання та розуміння всіх освічених громадян.

Писалися вони авторами або власноруч (), або переписувачами, яким автори диктували (), на папірусі, що готувався з єгипетської тростини, палицею та чорнилом (). Порівняно рідше вживався для цієї мети і пергамент, що готувався зі шкіри тварин і цінувався дуже дорого.

Характерним є те, що для письма вживалися лише великі літери грецького алфавіту, без розділових знаків і навіть без відокремлення одного слова від іншого. Малі літери стали вживатися тільки з IX століття, як і словорозділи. Розділові знаки введені лише за винаходом друкарства – Алдусом Мануцієм у XVI столітті. Нинішній поділ на глави було зроблено на заході кардиналом ГУГОМ у XIII столітті, а поділ на вірші – паризьким друкарем Робертом Стефаном у XVI столітті.

В особі своїх вчених єпископів і пресвітерів завжди дбала про охорону тексту священних книг від будь-яких спотворень, завжди можливих, особливо до винаходу друкарства, коли книги переписувалися від руки. Є відомості, що над виправленням тексту в несправних списках багато працювали такі вчені мужі християнської давнини, як ОРІГЕН, ІСИХІЙ, Єпископ ЄГИПЕТСЬКИЙ та ЛУКІАН, Пресвітер АНТІОХІЙСЬКИЙ. З винаходом друкарства стали стежити за тим, щоб новозавітні священні книги друкувалися лише за найкращими найдавнішими рукописами. У першій чверті XVI століття з'явилося майже одночасно два друковані видання новозавітного грецького тексту: так зв. КОМПЛЮТЕНСЬКА ПОЛІГЛОТТА в Іспанії та видання ЕРАЗМУ РОТТЕРДАМСЬКОГО в Базелі. У минулому столітті необхідно відзначити, як зразкові, праці ТІШЕНДОРФУ – видання, що з'явилося в результаті порівняння до 900 рукописів Нового Завіту.

Як ці сумлінні критичні праці, так, особливо, звичайно, невсипуще дотримання Церкви, в якій живе і якою керує Дух Святий, слугують нам цілком достатньою порукою за те, що ми маємо нині чистий непошкоджений грецький текст новозавітних священних книг.

У другій половині IX століття новозавітні священні книги були перекладені просвітителями слов'ян рівноапостольними братами КИРИЛОМ і МЕФОДІЄМ на «мову словенськ», до певної міри загальну і більш-менш зрозумілу для всіх слов'янських племен, як вважають, БОЛГАРООК-ДИК м.СОЛУНІ, батьківщини св. братів. Найдавніший пам'ятник цього слов'янського перекладу зберігся у Росії під назвою «ОСТРОМИРОВА ЄВАНГЕЛІЯ», званого те що воно було написано для новгородського посадника Остромира дияконом Григорієм в 1056–57гг. Це Євангеліє «АПРАКОСНЕ» (що означає «тижневе»), тобто. матеріал у ньому розташований за главам, а, по так зв. «ЗАЧАЛАМ», починаючи від одного зачатку Євангелія від Іоанна («Споконві слово»), яке читається у нас за богослужінням на літургії в перший день Великодня, і далі слідує порядку богослужбового вживання, по тижнях. У богослужбовому вживанні нашої Православної Церкви прийнято взагалі поділ новозавітного священного тексту не так на глави, але в ЗАЧАЛА, тобто. окремі уривки, які містять у собі більш менш закінчене оповідання або закінчену думку. У кожному Євангелії ведеться особливий рахунок зачал, а в апостолі ж, що включає книгу діянь і всі послання, один загальний рахунок. Апокаліпсис, як книга, що не читається при богослужінні, на зачала не розділена. Розподіл Євангелія і Апостола на зачатку не збігається з поділом на глави і, порівняно з ним, є більш дрібним.

З часом початковий слов'янський текст піддавався ми деякою, незначної втім, русифікації – зближенню з розмовним російською мовою. Сучасний російський переклад, зроблений у першій половині XIX століття російською літературною мовою, у багатьох відношеннях є незадовільним, чому слов'янський переклад слід віддавати перевагу йому.

ЧАС НАПИСАННЯ НОВОПОВІТНИХ СВЯЩЕНИХ КНИГ

Час написання кожної зі священних книг Нового Завіту не може бути визначений з безумовною точністю, але безперечно, що всі вони були написані в другій половині першого століття. Це ясно видно з того, що низку письменників другого століття, як св. мученик ІУСТИН-ФІЛОСОФ у своїй апології, написаній близько 150 р., язичницький письменник ЦЕЛЬС у своєму творі, написаному також у середині другого століття, і особливо священномученик ІГНАТІЙ-БОГОНОСІЦЬ у своїх посланнях, що належать до 107-го року, – усі роблять посилань на новозавітні священні книги та наводять із них дослівні витримки.

Першими новозавітними книгами були, за часом їхньої появи, безсумнівно ПОСЛАННЯ свв. Апостолів, викликані необхідністю утвердження у вірі новозаснованих християнських громад; але незабаром, звичайно, виникла потреба і в систематичному викладі земного життя Господа Ісуса Христа та Його вчення. Як не намагалася так зв. «негативна критика» підірвати віру в історичну достовірність і справжність наших Євангелій та інших новозавітних священних книг, відносячи їхню появу у світ до значно пізнішого часу (напр., Баур та його школа) нові відкриття в галузі патристичної літератури з усією переконливістю свідчать, що всі вони написані у першому столітті.

На початку нашого богослужбового Євангелія, в особливій передмові до кожного з чотирьох Євангелістів зазначено, на підставі свідчення церковного історика Євсевія, якому слідує і відомий тлумач Євангелія блаженний ФЕОФІЛАКТ, Архієпископ Болгарський, що Євангеліє від Матвія написано в вісім – у десятий, Євангеліє від Луки – у п'ятнадцятий, Євангеліє від Івана – у тридцять другий. У всякому разі, з цілого ряду міркувань можна зробити висновок, що Євангеліє від Матвія безсумнівно написано раніше за всіх і ніяк не пізніше 50–60 років. за Р.Хр. Євангелія від Марка і Луки написані трохи пізніше, але принаймні раніше руйнації Єрусалиму, тобто. до 70 року за Р.Хр., а св. Іоанн Богослов написав своє Євангеліє пізніше за всіх, наприкінці першого століття, будучи вже в глибокій старості, як деякі припускають, близько 96 року. Дещо раніше був написаний ним Апокаліпсис. Книга Діянь Апостольських написана невдовзі після третього Євангелія, бо, як видно з передмови до неї, вона є ніби його продовженням.

ЗНАЧЕННЯ ЧЕТВЕРНОГО ЧИСЛА ЄВАНГЕЛІЙ

Всі чотири Євангелії згідно розповідають про життя і вчення Христа Спасителя, про Його чудеса, хресні страждання, смерть і поховання, Його преславне воскресіння з мертвих і піднесення на небо. Взаємно доповнюючи і роз'яснюючи один одного, вони являють собою єдину цілу книгу, яка не має жодних протиріч і незгод у найголовнішому і здебільшого – у вченні про Спасіння, яке скоєно втіленим Сином Божим – досконалим Богом і досконалою людиною. Стародавні християнські письменники порівнювали Четвероєвангеліє з річкою, яка, виходячи з Едему для зрошення насадженого Богом раю, поділялася на чотири річки, що протікали країнами, що рясніли всякими коштовностями. Ще звичайнісіньким символом для чотирьох євангелій служила таємнича колісниця, яку бачив пророк Єзекіїль при річці Ховар (1:1–28) і яка складалася з чотирьох істот, що нагадували собою обличчя – людину, лева, тільця та орла. Ці істоти, взяті окремо, стали емблемами для євангелістів. Християнське мистецтво, починаючи з V століття, зображує св. Матвія з людиною чи ангелом, св. Марка зі левом, св. Луку з тельцем, св. Іоанна з орлом. Св. Євангелістові Матвію стали засвоювати символ людини тому, що він у своєму Євангелії особливо підкреслює людське походження Господа Ісуса Христа від Давида та Авраама; св. Марку – лева, бо він виводить особливо царську всемогутність Господа; св. Луку – тільця (телець, як жертовна тварина), бо він переважно говорить про Христа, як про великого Первосвященика, який приніс Самого Себе в жертву за гріхи світу; св. Іоанну - орла, оскільки він особливою височиною своїх думок і навіть самою величністю свого складу, як орел, високо ширяє в небі «над хмарами людської немічної», за висловом блаженного Августина.

Крім наших чотирьох Євангелій, у перші століття відомо було багато (до 50-ти) інших писань, які називали себе також євангеліями і приписували собі апостольське походження. Церква, однак, скоро їх відкинула, віднісши їх до так зв. "апокрифів". Вже священномуч. ІРИНІЙ, єпископ Ліонський, колишній учнем св. Полікарпа Смирнського, який у свою чергу був учнем св. Іоанна Богослова, у своїй книзі «Проти єресей» (III, 2, 8) свідчить, що ЄВАНГЕЛІЙ ТІЛЬКИ ЧОТИРИ і що їх не повинно бути ні більше ні менше, тому що «чотири країни світу», «чотири вітри у всесвіті».

Чудово міркує великий отець Церкви св. Іоанн Златоуст, відповідаючи на запитання, чому Церква прийняла чотири Євангелії, а не обмежилася лише одним:

«Хіба один євангеліст не міг написати всього? Звичайно міг, але, коли писали четверо, писали не в один і той же час, не в тому самому місці, не зносячись і не змовляючись між собою, і, однак, написали так, ніби все сказано одними вустами, то це служить найбільшим доказом істини».

Прекрасно відповідає він і на заперечення, що Євангелісти не в усьому цілком згодні між собою, що в деяких частках зустрічаються навіть ніби протиріччя:

«Якби вони були точно згодні у всьому – і щодо часу, і щодо місця, і самих слів, то з ворогів ніхто б не повірив, що вони написали Євангеліє, не зійшлися між собою і не за звичайною угодою, і що така згода було наслідком їхньої щирості. Тепер же розбіжність, що представляється в дрібницях, звільняє їх від всякої підозри і блискуче говорить на користь тих, хто писав».

Подібно до цього міркує й інший тлумач Євангелія блаж. Феофілакт, Архієпископ Болгарський: «Не кажи мені, що вони незгодні у всьому, але подивись у чому вони незгодні. Хіба один із них сказав, що Христос народився, а інший, що ні, чи один – що Христос воскрес, а інший – ні? Та не буде! У більш необхідному і важливішому вони згодні. Отже, якщо в важливішому вони не розголосять, то чого дивуєшся, якщо здається, що вони розголосять у поганому? Їхня істинність найбільше й позначається на тому, що вони не в усьому згодні. Інакше про них подумали б, що вони писали, бачачись один з одним і радячись. Тепер те, що один опустив, написав інший, тому й здається, що вони іноді суперечать».

З вищенаведених міркувань ясно, що деякі невеликі різниці в оповіданнях 4-х Євангелістів не тільки не говорять проти справжності Євангелій, але навпаки яскраво про неї свідчать.

СМЕР ВИРАЗІВ: «ЄВАНГЕЛІЯ ВІД МАТФЕЯ», «ВІД МАРКУ» і т.д.

Слово «Євангеліє», як ми вже бачили, у перекладі російською мовою означає: «блага звістка», «благовіщення», яке найменування і вживається зазвичай у заголовках кожної окремої Євангелії: «Від Матвія святе Євангелія», «Від Марка святе Євангелія» » і т. д. Треба знати, однак, що ці висловлювання лише відносні. Все Четвероєвангеліє є власне БЛАГОВІДАННЯ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА – Він Сам благовістить нам, через посередництво Євангелістів, радісну або благу звістку про наше спасіння. Євангелісти лише посередники у передачі цього Євангелія. Ось чому правильніші і точніші заголовки, які прийняті в перекладах Євангелій іншими мовами: «Св. Євангелія згідно з Матвієм» або: «Св. Євангелія Матвій», – «Марко», – «Лука», – «Іоанн».

ВЗАЄМОВІДНОСЕННЯ ЧОТИХ ЄВАНГЕЛІЙ ЗА ЇХНИМ ЗМІСТ

З чотирьох Євангелій зміст перших трьох - від Матвія, Марка і Луки - багато в чому збігається, близько один одному, як за оповідальним матеріалом, так і за формою викладу; четверте ж Євангеліє від Іоанна в цьому відношенні стоїть особняком, значно відрізняючись від перших трьох, як матеріалом, що викладається в ньому, так і самим стилем, формою викладу.

У зв'язку з цим перші три Євангелії прийнято називати «синоптичними» від грецьк. слова «синопсис», що означає: «виклад у одному загальному образі» (те, що латинське: «conspectus»). Але хоча перші три Євангелії дуже близькі між собою і за планом і змістом, який легко може бути розташований у відповідних паралельних таблицях, у кожному з них є, однак, і свої особливості. Так, якщо весь зміст окремих Євангелій визначити числом 100, то у Матвія виявляється 58% подібного до інших змісту та 42% відмінного від інших; у % подібного та 7% відмінного; у % подібного та 59% відмінного; у Іоанна - 8% подібного та цілих 92% відмінного. Подібності помічаються, головним чином, у передачі висловів Христа Спасителя, а різниці – в оповідальній частині. Коли Матвій і Лука у своїх Євангеліях буквально сходяться між собою, з ними завжди узгоджується Марк; подібність між Лукою і Марком набагато ближче, ніж між Лукою та Матвієм; коли у Марка є додаткові риси, вони зазвичай бувають і в Луки, чого не можна сказати про риси, що зустрічаються тільки в Матвія, і, нарешті, у тих випадках, де нічого не повідомляє Марк, Євангеліст Лука часто відрізняється від Матвія.

Синоптичні євангелії розповідають майже виключно про діяльність Господа Ісуса Христа в Галілеї, св. Іоанн – в Юдеї. Синоптики розповідають, гол. обр., про чудеса, притчі та зовнішні події в житті Господа, св. Іоанн веде міркування про глибокий її сенс, наводить промови Господа про найвищі предмети віри.

При всій різниці між Євангеліями вони чужі внутрішніх протиріч; при уважному читанні легко знайти ясні ознаки згоди між синоптиками та св. Іоанном. Так, св. Іоанн мало розповідає про галілейське служіння Господа, але він, безперечно, знає про неодноразове тривале перебування Його в Галілеї; синоптики нічого не передають про ранню діяльність Господа в Юдеї та самому Єрусалимі, але натяки на цю діяльність часто у них зустрічаються. Так, і за їхніми свідченнями, у Господа були в Єрусалимі друзі, учні та прихильники, як напр., володарка кімнати, де відбувалася Таємна Вечеря, і Йосип Аримафейський. Особливо важливі щодо цього слова, наведені синоптиками: «Єрусалиме! Єрусалиме! Як часто хотів я зібрати твоїх дітей...», – вираз, який явно передбачає багаторазове перебування Господа в Єрусалимі. Синоптики не передають, правда, про чудо воскресіння Лазаря, але Лука добре знає його сестер у Віфанії, і так яскраво окреслений ним у небагатьох словах характер кожної з них, цілком збігається з їх характеристикою, яку дає Іван.

Основна різниця між синоптиками та св. Іоанном у переданих ними бесідах Господа. У синоптиків ці розмови дуже прості, легко доступні для розуміння, популярні; у Івана – вони глибокі, таємничі, часто важкі розуміння, ніби призначені задля натовпу, а якогось тіснішого кола слухачів. Але це так і є: синоптики наводять промови Господа, звернені до галілеян, людей простих і неосвічених; Іоанн передає, головним чином, промови Господа, звернені до юдеїв, книжників і фарисеїв, людей, досвідчених у знанні Мойсеєвого закону, які більш-менш високо стояли на щаблях тогочасної освіченості. Крім того, у Івана, як ми побачимо далі, особлива мета – можливо повніше і глибше розкрити вчення про Ісуса Христа, як про Сина Божого, а ця тема, звичайно, набагато складніша для розуміння, ніж такі зрозумілі, легко доступні для розуміння кожного притчі. синоптиків. Але й тут немає між синоптиками та Іоанном великої розбіжності. Якщо синоптики виставляють більш людську бік у Христі, а Іван, переважно божественну, це ще отже, що з синоптиків зовсім відсутня божественна сторона чи Іоанна – людська. Син Людський у синоптиків є також і Син Божий, якому дано всяку владу на небі та на землі. Так само, Син Божий у Івана є також і справжня людина, яка приймає запрошення на весілля, дружньо розмовляє з Марфою та Марією і плаче над труною друга Свого Лазаря.

Не суперечить одне одному, синоптики і св. Іоанн взаємно один одного доповнюють і лише у своїй сукупності дають прекрасний досконалий образ Христа, яким Він сприйнятий і проповідується св. .

Характер і особливості кожного з чотирьох євангелій

Православне вчення про богонатхненність книг Святого Письма завжди трималося того погляду, що, надихаючи священних письменників, повідомляючи їм і думку і слово, Дух Святий не стискував їхнього власного розуму і характеру Наїтіє Св. Духа не придушувало духу людського, а тільки очищало своїми звичайними кордонами. Тому, являючи собою єдине ціле у викладі Божественної істини, всі чотири Євангелії різняться між собою, залежно від особистих властивостей характеру кожного з Євангелістів, відрізняються побудовою мови, складом, деякими особливими виразами; вони різняться між собою і внаслідок обставин і умов, за яких були написані і залежно від мети, яку ставив собі кожен із чотирьох євангелістів.

Тому для кращого тлумачення і розуміння євангелії нам необхідно ближче познайомитися з особистістю, характером і життям кожного з чотирьох євангелістів і з обставинами, за яких кожна з чотирьох євангелій була написана.

1. Євангеліє від Матвія

Письменником першого Євангелія був св. Матвій, який також носив ім'я Левія, син Алфея, – один із 12-ти Христових Апостолів. До свого покликання до апостольського служіння він був митарем, тобто. збирачем податей, і, як такий, звичайно, був нелюбимий своїми співвітчизниками-євреями, які зневажали і ненавиділи митарів за те, що вони служили іновірним поневолювачам їхнього народу і утискували свій народ стягненням податей, причому у своїх прагненнях до наживи, часто брали більше чим слід.

Про своє покликання св. Матвій розповідає сам о 9 гол. 9 ст. свого Євангелія, називаючи себе ім'ям «Матфея», тоді як Євангелісти Марк і Лука, розповідаючи про те саме, називають його «Левієм». У євреїв було в звичаї мати кілька імен, а тому, немає підстав думати, що тут йдеться про різних осіб, тим більше, що запрошення Господа і учнів Його в будинку Матвія всі три Євангелісти описують абсолютно однаково, та й у списку. 12 учнів Господа і Марк і Лука називають покликаного також вже «Матфеєм» (порівняй Марк. 3і).

Зворушений до глибини душі милістю Господа, котрий не похвалився ним, незважаючи на загальну презирство до нього євреїв і особливо духовних вождів єврейського народу книжників і фарисеїв, Матвій усім серцем сприйняв вчення Христове і особливо глибоко зрозумів його перевагу над переказами та поглядами фарисейським. , зарозумілості та зневаги до грішників. Ось чому він один наводить так докладно сильну викривальну промову Господа проти книжників і фарисеїв – лицемірів, яку ми знаходимо у 23 розділі його євангелії. Слід гадати, що, з цієї ж причини, він особливо близько прийняв до серця справу порятунку саме свого рідного єврейського народу, що настільки просочився на той час хибними, згубними поняттями і поглядами фарисейськими, а тому його євангелія написана переважно. Як є підстави припускати, воно спочатку і написано було єврейською мовою і лише трохи пізніше невідомо ким, можливо, самим Матвій, перекладено грецькою мовою. Про це свідчить св. Папій Ієрапольський: «Матфей єврейською мовою розмови Господа виклав, а перекладав їх кожен, як міг» (Церк. Іст. Євсевія III, 39). Можливо, сам Матвій переклав потім своє Євангеліє грецькою мовою, щоб зробити його доступним розумінню ширшого кола читачів. У всякому разі, Церква прийняла в канон тільки грецький текст Євангелія від Матвія, тому що єврейський незабаром був зловмисно спотворений єретиками «юдеями».

Написавши своє Євангеліє для євреїв, св. Матвій ставить своєю головною метою довести євреям, що і є саме той МЕСІЯ, про Якого пророкували старозавітні пророки, що Він є «виконання закону і пророків», що старозавітне одкровення, затемнене книжниками та фарисеями, лише в християнстві усвідомлює і сприймає свій досконалий зміст. Тому він і починає своє Євангеліє родословом Ісуса Христа, бажаючи показати євреям Його походження ВІД ДАВІДА і АВРААМА, і робить величезну кількість ПОСИЛАНЬ НА СТАРИЙ ЗАВЕТ, щоб довести виконання на ньому старозавітних пророцтв. Всіх таких посилань на Старий Завіт у Св. Матвія не менше 66, причому в 43 випадках робиться буквальна виписка. Призначення першого Євангелія для євреїв видно, що св. Матвій, згадуючи про юдейські звичаї, не вважає за потрібне пояснити їхній зміст і значення, як це роблять інші Євангелісти; так само залишає без пояснення й деякі арамейські слова, які вживалися в Палестині (порівняй, напр., 15:1–3 і у та у ).

Час написання євангелії від Матвій Церка. історик Євсевій (III, 24) відносить до 8 року після Вознесіння Господнього, але св. Іриней Ліонський вважає, що св. Матвій написав своє Євангеліє тоді, «коли Петро і Павло благовістили у Римі», тобто. у шістдесятих роках першого сторіччя.

Написавши своє Євангеліє для співвітчизників-євреїв, св. Матвій довгий час і проповідував для них у Палестині, але потім пішов для проповіді до інших країн і закінчив своє життя мученицькою смертю в Ефіопії.

Євангеліє від Матвія містить 28 розділів або 116 церковних зачал. Починається воно родоводом Господа Ісуса Христа від Авраама і закінчується прощальним настановою Господа учням перед Його піднесенням. Оскільки св. Матвій говорить, головним чином, про походження Ісуса Христа за Його людством, то йому засвоюється емблема людини.

Глава 1-а: Родовід Ісуса Христа. Різдво Христове.

Розділ другий: Поклоніння волхвів. Втеча св. сімейства в Єгипет. Побиття немовлят. Повернення св. родини з Єгипту та поселення його в Назареті.

Глава 3-я: Проповідь Іоанна Хрестителя. Хрещення від нього Господа Ісуса Христа.

Розділ 4: Спокуса Господа Ісуса Христа від диявола. Початок Його проповіді у Галілеї. Покликання перших апостолів. Проповідь Христова та зцілення хворих.

Як розповідає книга Дій, після прибуття їх у м. Пергію, Марк відокремився і повернувся до Єрусалиму (13:13). Тому у другу свою подорож св. Апостол Павло не захотів брати з собою Марка, а оскільки Варнава не побажав з Марком розлучатися, то сталося прикрість між ними, так що вони розлучилися один з одним; «Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру», а Павло продовжував свою подорож вже з Силою. Це охолодження відносин, мабуть, не тривало довго, тому що ми знаходимо потім Марка разом з Павлом у Римі, звідки написано послання до Колосян і яких св. Павло вітає, між іншим, і від Марка і яких попереджає про можливість його приходу (4:10). Далі, очевидно, св. Марк став супутником та співробітником св. Апостола Петра, що особливо підкреслює Переказ і що підтверджується словами самого Апостола Петра в його першому соборному посланні, де він пише: «Вітає вас обрана, подібно до вас, церква у Вавилоні І МАРК, СИН МІЙ (). Перед своїм відходом () його знову закликає себе св. Ап. Павло, який пише Тимофію: "Марка візьми з собою, бо він мені потрібен для служіння" (). За переказами св. Апостол Петро поставив св. Марка першим єпископом Олександрійської церкви та св. Марк закінчив своє життя в Олександрії мученицькою смертю.

За свідченням св. Папія, єпископа Ієрапольського, а також св. Іустина-філософа та св. Іринея Ліонського, св. Марк написав своє Євангеліє зі слів св. Апостола Петра. Св. Іустин називає його навіть прямо «пам'ятними записами Петра». Климент Олександрійський стверджує, що Євангеліє від Марка є записом усної проповіді св. Апостола Петра, яку св. Марк зробив на прохання Християн, які жили в Римі. Це засвідчується і багатьма іншими церковними письменниками, і сам зміст Євангелія від Марка ясно свідчить про те, що воно призначене для християн з язичників. У ньому дуже мало говориться про ставлення вчення Господа Ісуса Христа до Старого Завіту і зовсім небагато наводяться посилання на старозавітні священні книги. Водночас ми зустрічаємо в ньому латинські слова, як напр., «speculator» (6:27), «centurio» (15:44, 45), «лепта» пояснюється, як кодрант (від лат. «quadrns» – чверть асса, 1242). Навіть нагірна проповідь, як пояснює перевагу новозавітного закону перед старозавітним, опускається.

Натомість головну увагу св. Марк звертає на те, щоб дати у своєму Євангелії сильну яскраву розповідь про чудеса Христових, підкреслюючи цим ЦАРСЬКУ ВЕЛИЧІСТЬ і ВСІМНОСТІ Господа. У його Євангелії Ісус не «син Давидів», як у Матвія, а СИН БОЖИЙ, Владика і Король, Цар всесвіту (порівняй перші рядки одного та іншого Євангелія: Матв. 1і). Тому й емблемою Марка є лев – царська тварина, символ могутності та сили.

В основному зміст Євангелія від Марка дуже близький до змісту Євангелія від Матвія, але відрізняється, порівняно з ним, більшою стисленістю. У ньому лише 16 глав або 71 церковне зачало. Починається воно явищем Іоанна Хрестителя, а закінчується відправленням св. Апостолів на проповідь після Вознесіння Господнього.

Час написання євангелії від Марка Церка. історик Євсевій відносить до 10 року після Вознесіння Господнього. Принаймні воно безсумнівно написано до руйнації Єрусалиму, тобто. раніше 70 р. за Р.Хр.

Глава 1-а: Проповідь Іоанна Хрестителя. Хрещення Господнє. Спокуса в пустелі. Початок проповіді у Галілеї. Покликання перших апостолів. Проповідь та чудеса зцілень у Капернаумі. Лікування прокажених.

Розділ другий: Лікування розслабленого, спущеного на одрі крізь покрівлю будинку. Покликання Левія. Про пост учнів Христових. Зривання колосків у суботу.

Розділ третій: Лікування сухорукого в суботу. Нарада фарисеїв про знищення Ісуса. Безліч народу, що йде за Господом і чудеса зцілень. Постанова 12-ти Апостолів. Звинувачення Господа в тому, що Він виганяє бісів силою Веельзевула: непростительний гань на Духа Святого. «Хто мати Моя та брати Мої?»

Розділ четвертий: Притча про сіяча. Притча про насіння, що росте, про гірчичне зерно. Приборкання бурі на морі.

Глава 5-ая: Вигнання легіону бісів з біснуватого країни Гадаринської і загибель стада свиней. Воскресіння дочки Яїра та зцілення кровоточивої жінки.

Розділ 6: «Не буває пророк без честі...» Відправлення 12-ти Апостолів на проповідь. Усікнення глави Іоанна Хрестителя. Чудове насичення 5000 народу. Ходіння водами. Чудові зцілення через дотик до краю одягу Ісусового.

Глава 7. Звинувачення фарисеями учнів Господа у порушенні переказів старців. Неправильно усувати Слово Боже переказом. Не те, що входить у людину, осквернює її, але те, що виходить із її нечистого серця. Лікування біснуватої дочки сирофінікіянки. Лікування глухонімого.

Глава 8-а. Чудове насичення 4000 народів. Шукання фарисеями знамення від Ісуса. Застереження від закваски фарисейської та Іродової. Лікування сліпого у Віфсаїді. Визнання Ісуса Христом від Петра від імені всіх Апостолів. Передбачення Господом Своєї смерті та воскресіння та передмови Петра. Вчення про самовідданість, взяття свого хреста і наслідування за Христом.

Розділ 9: Преображення Господнє. Лікування одержимого духом німим. Нове передрікання Господа про Свою смерть і воскресіння. Спори Апостолів про першість і настанову Господа про смиренність. Про людину, яка виганяє бісів Іменем Христовим. Про спокуси. Про солі та про взаємний світ.

Глава 10: Про неприпустимість розлучення в шлюбі. Благословення дітей. Про труднощі тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже. Про нагороду тих, що залишили все заради Господа. Нове передбачення Господа про майбутні страждання, смерть і воскресіння. Прохання синів Зеведеєвих про першість і настанову Господа учням про необхідність смирення. Лікування сліпого Вартімея.

Глава 11: Вхід Господній до Єрусалиму. Прокляття безплідної смоковниці. Питання первосвящеників про владу Ісусову.

Розділ 12: Притча про злих виноградарів. Про можливість давати подати кесареві. Відповідь саддукеям про воскресіння мертвих. Про дві найголовніші заповіді – любов до Бога і любов до ближніх і про Богосинівство Христове. Застереження від книжників. Два лепти вдовиці.

Розділ тринадцятий: Пророцтво про руйнування храму та Єрусалима, про останні часи, про смерть світу і про друге пришестя Христове.

Глава 14: Помазання Ісуса світом у Віфанії. Зрада Юди. Таємна вечеря. Пророцтво про зречення Петра. Господа в Гефсиманському саду і взяття Його слугами первосвящеників. Втеча учнів. Про юнака в покривалі, що слідував за Господом. Суд у первосвященика. Зречення Петра.

Розділ 15: Суд у Пілата. Звільнення Варавви та засудження Господа. Бічування Господа і глузування воїнів над Ним. Розп'яття, на хресті та поховання.

Глава 16: Прихід жінок-мироносиць до труни і Євангелія юнака в білому одязі про воскресіння Христове. Явлення воскреслого Господа Марії Магдалині, двом учням на шляху та одинадцяти учням на вечері. Настанова їм про проповідь євангелії всієї тварі. Вознесіння Господа на небо та відправлення учнів на проповідь.

3. Євангеліє від Луки

Хто був за своїм походженням письменник третього Євангелія св. Лука, точно невідомо. Євсевій Кесарійський каже, що він походив із Антіохії, і тому прийнято вважати, що св. Лука був, за своїм походженням, язичник чи про «прозеліт», тобто. язичник, який прийняв юдейство. За родом своїх занять він був лікарем, що видно з послання св. Апостола Павла до Колосян (4:14); церковне переказ приєднує до цього і те, що він був також художником. З того, що в його Євангелії містяться настанови Господа лише 70 учням, з усією подробицями викладені, роблять висновок, що він належав до 70 учнів Христових. Незвичайна жвавість його розповіді про явленні воскреслого Господа двом учням на шляху до Еммауса, причому на ім'я називається тільки один з них Клеопа, а також і стародавнє переказ, свідчать, що він був одним із цих двох учнів, які удостоїлися явлення Господа (). Потім із книги Діянь Апостольських видно, що, починаючи з другої подорожі св. Апостола Павла, Лука стає його постійним співробітником і майже нерозлучним супутником. Він був за Ап. Павле, як під час перших його зв'язків, з яких написано послання до Колосян і Пилип'ян, так і під час других його зв'язків, коли написано друге послання до Тимофія і які закінчилися його мученицькою смертю. Є відомості, що після смерті Ап. Павла св. Лука проповідував і помер мученицькою смертю в Ахаї. Св. мощі його за Імператора Констанції було перенесено звідти до Константинополя разом із мощами св. Апостола Андрія.

Як видно з самої передмови третього Євангелія, Св. Лука написав його на прохання якогось знатного чоловіка, «державного», або, як російською мовою, «шановного» Феофіла, який жив в Антіохії, для якого він написав потім і книгу Дій Апостольських, що служить як би продовженням Євангельської оповіді (Див. і Дії 1:1–2). При цьому він користувався не тільки розповідями очевидців служіння Господа, але й деякими, які вже існували тоді письмовими записами про життя та вчення Господа. За його власними словами, ця розповідь і письмові записи були піддані їм найретельнішому дослідженню, а тому і Євангеліє його вирізняється особливою точністю у визначенні часу та місця подій та суворою хронологічною послідовністю.

«Державний Феофіл», для якого написано третє Євангеліє, безперечно не був мешканцем Палестини і не бував у Єрусалимі: інакше не потрібно було б св. Луці робити йому різні географічні пояснення, на кшталт, напр., того, що Олеон знаходиться поблизу Єрусалиму на відстані суботнього шляху тощо (див. :24і). З іншого боку, йому, мабуть, відомі були Сіракузи, Ригія і Путеол в Італії, Аппієва площа і Три Готелі в Римі, згадуючи про яких у кн. Дій, св. Лука не робить жодних пояснень. Однак, за твердженням Климента Олександрійського, Феофіл був не римлянин, як можна було б думати, а антиохієць, був багатий і знаний, сповідував віру Христову, і дім його служив храмом для антиохійських християн.

На Євангелії від Луки явно вплинув вплив Св. Апостола Павла, якого св. Лука був супутником та співробітником. Як «Апостол мов» св. Павло намагався найбільше розкривати ту велику істину, що Месія – Христос прийшов на землю не для юдеїв тільки, а й для язичників, і є Спаситель усього світу, всіх людей. У зв'язку з цією основною думкою, яку явно проводить упродовж своєї розповіді третє Євангеліє, родовід Ісуса Христа доведено в ньому до родоначальника всього людства і до Самого Бога, щоб підкреслити Його значення ДЛЯ ВСІХ ЛЮДСЬКОГО РОДУ (). Такі місця, як посольство пророка Іллі до вдови в Сарепту Сидонську, зцілення від прокази пророком Єлисеєм Неемана-Сіріаніна (4:26–27), притчі про блудного сина (15:11–32), про митаря та фарисея (18:10– 14) перебувають у тісному внутрішньому зв'язку з докладно розвивається вченням св. Апостола Павла про Спасіння не одних юдеїв, а й язичників, і про виправдання людини перед Богом не ділами закону, а благодаттю Божою, дарованою туні, єдино з безмежного милосердя і людинолюбства Божого. Ніхто так яскраво не зобразив любові Божої до грішників, що каються, як це зробив св. Лука, який привів у своєму Євангелії цілу низку притч і дійсних подій на цю тему. Досить згадати, окрім згаданих вже притч про блудного сина і про митаря і фарисея, ще притчу про заблудлу вівцю, про втрачену драхму, про милосердного самарянина, повість про покаяння начальника митарів Закхея () та ін. місця, як і знаменні слова , що «радість буває перед ангелами Божими про єдиного грішника, що кається», причому ця радість більше радості «про дев'ятдесятих і дев'ять праведників, що не вимагають покаяння» (Луки 15 і 15:7).

Вбачаючи з цього безсумнівний вплив св. Апостола Павла на автора третього Євангелія, можна вважати достовірним твердження Орігена, що «Євангеліє від Луки було схвалено Павлом».

Час і місце написання Євангелія від Луки можна визначити, керуючись міркуванням, що воно написане РАНІШЕ книги Діянь Апостольських, що становить як би його продовження (див. ). Книга ж Дій закінчується описом дворічного перебування св. Апостола Павла у Римі (28:30). Це були 62 та 63 роки за Р.Хр. Отже, Євангеліє від Луки не могло бути написане ПІЗНІШЕ цього часу і, мабуть, у Римі ж, хоча історик Євсевій і вважає, що воно з'явилося у світлі набагато раніше, вже на 15 році після Вознесіння Господнього.

Зважаючи на те, що св. Лука говорить про Господа Ісуса Христа переважно, як про Великого Первосвященика, який приніс Самого Себе в жертву за гріхи всього людства.

Євангеліє від Луки містить у собі 24 розділи або 114 церковних зачатків. Починається воно розповіддю про явлення ангела священикові Захарії, отцю св. Іоанна Предтечі, а закінчується оповіддю про вознесіння Господа Ісуса Христа на небо.

Глава 1: Вступ, звернений до Феофілу. Явление ангела, який передрік священикові Захарії народження від нього сина Іоанна. Благовіщення ангела Пресвятої Діви Марії. Відвідування Пресвятої Діви Марією Єлисавети. Різдво св. Іоанна Хрестителя.

Розділ другий: Різдво Христове, явище ангела віфлеємським пастирям і поклоніння їх народженому Богонемовля. Обрізання Господнє. Стрітення Господнє. Хлопець Ісус у храмі Єрусалимському в бесіді серед вчителів.

Розділ третій: Проповідь св. Іоанна Хрестителя. Хрещення Господнє. Родовід Господа Ісуса Христа.

Розділ четвертий: Спокуса від диявола. Проповідь Господа в Галілеї, в синагозі назаретської. Лікування біснуватого в капернаумской синагозі. Лікування тещі Симонової та багатьох інших хворих і біснуватих. Проповідь у синагогах галілейських.

Розділ 5: Чудова ловитва риби на Генісаретському озері і покликання Апостолів. Лікування прокаженого. Лікування розслабленого, принесеного на одрі і спущеного крізь покрівлю будинку. Покликання митаря Левія. Про пост учнів Господа: притча про старий одяг і про молоде вино.

Глава 6. Зривання колосків у суботу. Лікування сухорукого в суботу. Обрання 12-ти Апостолів. Проповідь Господа про те, хто «блаженний» і кому «горе». Про любов до ворогів. Про незасудження. Про необхідність творити добрі справи.

Глава 7. Лікування слуги капернаумського сотника. Воскресіння сина Наінської вдови. Посольство Івана Хрестителя до Ісуса Христа та свідчення Господа про Івана. Помазання Господнім світом дружиною-грішницею.

Глава 8. Проповідь Господа Ісуса Христа по містах і селищах у супроводі 12 і жінок, що служили Йому від маєтків своїх. Притча про сіяча. Світильник на свічці. «Хто мати Моя і хто Мої брати?» Приборкання бурі на морі. Вигнання легіону бісів з біснуватого та загибель стада свиней. Воскресіння дочки Яїра та зцілення кровоточивої дружини.

Розділ дев'ятий: Посольство 12-ти апостолів на проповідь. Здивування Ірода про особистість Ісуса Христа. Чудове насичення 5000 народів. Петро сповідує Ісуса Христа. Передбачення Господа про свою смерть і воскресіння. Вчення про самовідданість і взяття свого хреста. Преображення Господнє. Лікування біснуватого юнака. Думки Апостолів про першість і настанову Господа про смиренність. Про ім'я Ісуса, що виганяє бісів. Про неприйняття Господа у самарянському селищі. Про наслідування за Христом.

Глава 10: Посольство 70 учнів на проповідь. Повернення їх із радістю про те, що біси їм коряться. Настанова Господа: «Радійте, що ваші імена написані на небесах». Ісус прославляє Отця Небесного за те, що Він «приховав це від мудрих і розумних і відкрив немовлятам». Притча про милосердного самарянина. Господь у Марфи та Марії.

Розділ 11: «Отче наш» і вчення про постійність у молитві. Наклеп юдеїв на Господа, ніби Він виганяє бісів силою Веельзевула. Притча про нечистий дух і помітний і прибраний будинок. «Блаженні ті, хто слухає Слово Боже і дотримується його!» Знак Іони-пророка. Світильник тіла – око. Викриття фарисеїв.

Розділ 12: Застереження від закваски фарисейської. Про сповідання Ісуса Христа перед людьми і небоязні мук. Про непробачність хули на Духа Святого. Застереження від любостяження і притча про багатшого і багатого врожаю. Про необтяження себе турботами та про пошук Царства Божого. Про милостиню. Про те, щоб завжди пильнувати і бути готовими до другого пришестя Христового: притча про вірного домоправителя, поділ у світі через Христа-Спасителя і про приготування себе до суду Божого.

Розділ тринадцятий: «Якщо не покаєтеся, все також загинете». Притча про безплідну смоковницю. Лікування скорченої жінки в суботу. Притчі про гірчичне зерно і про закваску. «Чи мало тих, хто рятується? – «належить входити тісною брамою». Відповідь Господа Іродові. Закид Господа Єрусалиму.

Розділ 14: Зцілення в суботу. Засудження тим, хто шукає першості. Про запрошення на бенкет жебраків. Притча про званих на вечерю. Вчення про самовідданість, взяття свого хреста і наслідування за Христом.

Розділ 15: Притчі про заблудлу вівцю і про втрачену драхму. Притча про блудного сина.

Розділ 16: Притча про неправедного управителя. Про занепокоєння розлучення. Притча про багатого і Лазаря.

Розділ 17: Про спокуси, про прощення братові, про силу віри, про виконання всього наказаного. Лікування 10-ти прокажених. «Царство Боже всередині вас». Про друге пришестя Христове. Розділ 18: Притча про неправедного судді. Притча про митаря та фарисея. Благословення дітей. Про труднощі для того, хто має багатство, увійти в Царство Боже. Про нагороду для тих, що залишили все заради Христа. Передрікання Господа про майбутні страждання, смерть і воскресіння. Лікування єрихонського сліпця.

Розділ 19: Покаяння начальника митарів Закхея. Притча про міни. Вхід Господній до Єрусалиму. Вигнання торгуючих із храму.

Глава 20: Питання первосвящеників і старійшин про владу Ісусову. Притча про злих виноградарів. Про подати кесареві. Відповідь саддукеям про воскресіння мертвих. Про Богосинівство Христове. Застереження від книжників.

Розділ двадцять перший: Дві лепти вдовиці. Пророцтво про руйнування Єрусалима, про смерть світу і про друге пришестя Христове. Заклик до неспання.

Розділ двадцять другий: Зрада Юди. Таємна вечеря. Пророцтво про зречення Петра. Про два мечі. Панове в Гефсиманському саду. Взяття Господа під варту. Зречення Петра. Суд перед синедріоном.

Розділ 23: Суд у Пілата. Господь у Ірода. Спроба Пілата звільнити Ісуса. Вимога народом Його засудження. Звільнення Варавви та засудження Господа. Симон Кірінейський. Плач жінок та слова до них Господа. Розп'яття Господа. Покаяння розсудливого розбійника. Смерть Господа та поховання. Приготування пахощів жінками з Галілеї.

Розділ двадцять четвертий: Явление ангелів дружинам-мироносицям. Петро біля труни. Явлення воскреслого Господа двом учням на шляху до Еммауса. Явлення Господа 11 учням і Його настанови їм. Вознесіння Господнє.

4. Євангеліє від Івана

Четверте Євангеліє написане улюбленим учнем Христовим св. Іваном Богословом. Св. Іоанн був сином галілейського рибалки Зеведея () і Саломії (Матв. 27і). Зеведей був людиною, мабуть, заможною, бо мав працівників (), був, мабуть також, не малозначним членом іудейського суспільства, бо син його Іван мав знайомство з первосвящеником (). Мати його Саломія згадується в числі жінок, які служили Господеві від маєтків своїх: вона супроводжувала Господа в Галілеї, пішла за Ним до Єрусалиму на останню Пасху і брала участь у придбанні ароматів для помазання тіла Його разом з іншими дружинами-мироносицями (). Переказ вважає її дочкою Йосипа-обручника.

Іван був спочатку учнем св. Іоанна Хрестителя. Почувши його свідчення про Христа, як про Агня Божого, що вземлює гріхи світу, він відразу ж, разом з Андрієм пішов за Христом (). Постійним учнем Господа він став, проте, трохи пізніше, після чудової лови риб на Генісаретському озері, коли Господь Сам покликав його разом із братом його Яковом (). Разом з Петром і братом своїм Яковом він удостоївся особливої ​​близькості до Господа, перебуваючи при Ньому у найважливіші та урочисті хвилини Його земного життя. Так, він удостоївся бути присутнім під час воскресіння дочки Яїра (), бачити Преображення Господа на горі (), чути розмову про ознаки Його другого пришестя (), бути свідком Його гефсиманської молитви (). А на Таємній вечорі він був такий близький до Господа, що, за його власними словами, ніби «лежав у Нього на персіх» (), звідки й походить його найменування «нагрудника», яке стало згодом загальним для позначення людини, особливо комусь близького. По смиренності, не називаючи себе на ім'я, він, говорячи про себе в своєму Євангелії, називає себе учнем, «що любив Ісус» (13:23). Ця любов Господа до нього далася взнаки і в тому, що Господь, висячи на хресті, доручив йому Свою Пречисту Матір, сказавши йому: «Се мати твоя» ().

Вогненно люблячи Господа, Іван був сповнений обурення проти тих, хто ворожий Господу або цурався Його. Тому він забороняв людині, яка не ходить із Христом, виганяти бісів Ім'ям Христа () і просив у Господа дозволу звести вогонь на мешканців одного самарянського селища за те, що вони не прийняли Його, коли Він подорожував до Єрусалиму через Самарію (). За це він і його брат Яків отримав від Господа прозвища «ВОАНЕРГЕС», що означає «сини Громови». Відчуваючи любов Христову до себе, але ще не освічений благодаттю Св. Духа, він зухвало просить собі разом з братом Яковом найближчого місця до Господа в Його прийдешньому Царстві, у відповідь на що отримує передбачення про чашу страждань, що чекає на них обох.

Після Вознесіння Господнього ми часто бачимо св. Івана разом із св. Апостолом Петром (). Поряд з ним він вважається стовпом Церкви і має своє перебування в Єрусалимі. З часу руйнування Єрусалима місцем життя та діяльності Св. Іоанна стає м. Ефес у Малій Азії. У царювання Імператора Доміціана (а за деякими переказами, Нерона чи Траяна, що малоймовірно) він був відправлений на заслання на острів Патмос, де їм був написаний Апокаліпсис (1:9–19). Повернений з цього заслання до Ефесу він написав там своє Євангеліє, і помер своєю (єдиний з Апостолів), за переказами, вельми загадковою, у глибокій старості, за одними відомостями 105, за іншими 120 років, за царювання імператора Траяна.

Як свідчить переказ, четверте Євангеліє написано Іоанном на прохання ефесських християн чи навіть малоазійських єпископів. Вони принесли йому три перші євангелії і просили його доповнити їх промовами Господа, які вони від нього чули. Св. Іоанн підтвердив істинність всього написаного в цих трьох Євангеліях, але знайшов, що багато чого необхідно додати до їхньої розповіді, і, особливо, викласти найширше і яскравіше вчення ПРО БОЖЕСТВО Господа Ісуса Христа, щоб люди з часом не стали про Нього думати, тільки як про «Сина людського». Це тим більше було необхідно, що до цього часу вже почали з'являтися брехні, що заперечували Божество Христове - евіоніти, єресь Керінфа і гностики. За свідченням священномученика Іринея Ліонського, а також інших стародавніх отців і письменників церковних, св. Іоанн написав своє Євангеліє, яке спонукає до цього саме прохання малоазійських єпископів, стурбованих появою цих єресей.

З усього сказаного ясно, що метою написання четвертої євангелії було бажання доповнити розповідь перших трьох євангелістів. Що це так, про це свідчить самий зміст Івана Євангелія. У той же час, як перші три Євангелісти часто оповідають ПРО ОДНІ ТА ТІ Ж ПОДІЇ і наводять ОДНІ І ТЕ Ж СЛОВА ГОСПОДАРЯ, чому їх Євангелія і отримали назву «СИНОПТИЧНИХ», Іоаннове Євангеліє сильно розрізняється від них своїм змістом. і наводячи промови Господа, про які часто немає навіть жодної згадки у перших трьох Євангеліях.

Характерна відмінна риса Євангелія від Іоанна яскраво виражена у тому найменуванні, яке давалося йому у давнину. На відміну від перших трьох Євангелій, воно переважно називалося «Євангелієм ДУХОВНИМ (грецькою: «ПНЕВМАТИКОЮ»)». Це тому, що в той час як синоптичні Євангелія оповідають, головним чином, про події земного життя Господа, Євангеліє від Івана і починається викладом вчення про Його Божество, і далі містить у собі цілу низку найвищих промов Господа, в яких розкривається Його Божественна гідність. і найглибші таїнства віри, які, напр., бесіда з Никодимом про народження згори водою і духом і про таїнство викуплення, бесіда з самарянкою про воду живу і про поклоніння Богу духом і істиною, бесіда про хліб, що зійшов з небес і про таїнство причащення бесіда про пастиря доброго і особливо чудова за змістом прощальна розмова з учнями на Таємної вечори з заключною дивною, так зв. «першосвященицькою молитвою» Господа. Тут ми знаходимо і цілу низку власних свідчень Господа про Себе Самого, як про Сина Божого. За вчення про Бога Слова і за розкриття всіх цих найглибших і найвищих істин і таємниць нашої віри св. Іоанн і отримав почесне найменування "Богослова".

Чистий серцем незайманий, що цілковито душею зрадив себе Господу і коханий ним за це особливою любов'ю, Св. Іван глибоко проник і у піднесену таємницю християнської любові і ніхто, як він не розкрив так повно, глибоко і переконливо, як у своєму Євангелії, так особливо у трьох своїх соборних посланнях, християнське вчення про дві основні заповіді Закону Божого – про любов до Бога і про любов до ближнього, – чому його ще називають «АПОСТОЛОМ ЛЮБВИ».

Важливою особливістю Іоаннова Євангелія є ще те, що в той час як перші три Євангелісти розповідають, головним чином про проповідь Господа Ісуса Христа в Галілеї, Св. Іван викладає події та промови, що мали місце в Юдеї. Завдяки цьому ми можемо розрахувати, якою була тривалість громадського служіння Господа і водночас тривалість Його земного життя. Проповідуючи переважно у Галілеї, Господь подорожував до Єрусалиму, тобто. в Юдеї, на всі найголовніші свята. Саме з цих мандрівок св. Іоанн і бере, головним чином, оповідані їм події і викладені промови Господа. Таких подорожей до Єрусалиму на свято Великодня, як видно з Євангелія від Івана, було всього три, а перед четвертим Великоднем свого громадського служіння Господь прийняв Хресну смерть. З цього випливає, що громадське служіння Господа тривало БІЛЯ ТРОХ З ПОЛОВИНОЮ РОКІВ, а прожив Він на землі близько ТРИДЦЯТИ ТРИХ З ПОЛОВИНОЮ РОКІВ (бо вийшов на громадське служіння, як свідчить св. Лука о 3:23, 30-ти років від народження) .

Євангеліє від Івана містить 21 розділ і 67 церковних зачатків. Починається воно вченням про – «Слове», яке «було на початку», а закінчується явищем Воскреслого Господа учням при Геннісаретському морі, відновленням Ап. Петра в його апостольській гідності та твердженням автора, що «свідчення його є істинним» і, що, якби про все, що створив Ісус, писати докладно, то «самому світу не вмістити написаних книг».

Глава 1. Вчення про Бога-Слова. Свідчення Іоанна Хрестителя про Ісуса Христа. Наслідування двох учнів Іванових за Господом Ісусом. Прихід до Господа перших учнів: Андрія, Симона, Петра, Філімона та Натанаїла. Бесіда Господа з Натанаїлом.

Розділ другий: Перше диво в Кані Галілейській. Вигнання торгуючих із храму. Передрікання Господа про руйнування храму тіла Його та про Його воскресіння з мертвих третього дня. Чудеса, здійснені Господом у Єрусалимі та які увірували в Нього.

Глава 3-я: Бесіда Господа Ісуса Христа з начальником юдейським Никодимом. Нове свідчення Іоанна Хрестителя про Ісуса Христа.

Розділ 4: Розмова Господа Ісуса Христа з самарянкою біля криниці Якова. Віра самарян. Повернення Господа до Галілеї. Зцілення сина царедворця в Капернаумі.

Розділ 5: Зцілення в суботу розслабленого при Овчій купелі. Свідчення Господа Ісуса Христа про Себе, як про Сина Божого, що має владу воскресати мертвих, і про Свої стосунки з Богом Батьком.

Глава 6. Чудове насичення 5000 народу. Ходіння водами. Розмова про хліб, що сходить з небес і дає життя світові. Про необхідність причастя Тіла і Крові Христових для наслідування життя вічного. Петро сповідує Ісуса Христа, Сина Бога Живаго. Передбачення Господа про Свого зрадника.

Глава 7-а: відкидає пропозицію братів. Ісус Христос навчає юдеїв у храмі на свято. Вчення Його про Духа Святого, як про воду живу. Розбрата про Нього серед юдеїв.

Глава 8. Прощення Господом грішниці, взятої в перелюбі. Бесіда Господа з юдеями про Себе, як про Світло світу і як від початку Сущого. Викриття невіруючих у Нього юдеїв, як бажаючих виконувати похоті батька свого – диявола, людиногубці здавна.

Розділ 9: Зцілення сліпого від народження.

Розділ десятий: Розмова Господа про Себе, як про «пастиря доброго». у Єрусалимському храмі на святі оновлення. Розмова Його про Свою єдність із Отцем. Спроба юдеїв побити Його камінням.

Розділ 11: Воскресіння Лазаря. Рішення первосвящеників і фарисеїв зрадити Господа смерті.

Розділ 12: Помазання Господа світом Марією у Віфанії. Вхід Господній до Єрусалиму. Елліни хочуть бачити Ісуса. Молитва Ісуса Богу Отцеві про прославлення Його. Умовляння Господа ходити у світлі, доки є світло. Невіра юдеїв про пророцтва Ісаї.

Розділ тринадцятий: Таємна вечеря. Обмивання ніг. Передрікання Господа про зраду Юди. Початок прощальної розмови Господа з учнями: повчання про взаємну любов. Пророцтво зречення Петра.

Розділ 14: Продовження розмови про багатьох обителів у домі Отця. Христос – шлях, істина та життя. Про силу віри. Обітниця з посланням Святого Духа.

Розділ 15: Продовження прощальної бесіди: вчення Господа про Себе, як про виноградну лозу. Сповіщення про взаємне кохання. Передбачення гонінь.

Розділ 16: Продовження прощальної бесіди: нова обітниця про послання Духа-Утішителя.

Глава 17: Первосвященицька Господа про учнів Його та про всіх віруючих.

Глава 18. Взяття Господа в Гефсиманському саду. Суд у Ганни. Зречення Петра. У Кайяфи. На суді у Пілата.

Глава 19: Бічування Господа. Допит Пілата. Розп'яття. Кидання жереба воїнами про одяг Ісуса. Ісус довіряє Свою Матір Іванові. Смерть і поховання Господа.

Глава 20-а: Марія Магдалина біля труни з відваленим каменем. Петро та інший учень знаходять труну порожньою з пеленами, що лежать у ньому. Явление воскреслого Господа Марії Магдалині. Явлення воскреслого Господа всім учням разом. Невіра Фоми та вторинне явище Господа всім учням з Фомою разом. Мета написання євангелії.

Розділ двадцять перший: Явлення Господа учням при Тиверіадському морі, триразове запитання Господа Петрові: «Чи любиш Мене», і доручення пасти овець Його. Передбачення Петру мученицької смерті. Питання Петра про Івана. Твердження про істинність написаного в Євангелії.

НАСЛІДНИЙ ОГЛЯД ЗМІСТ УСЕ ЧЕТВЕРІВАНГЕЛІЯ З ПОЯСНЕННЯМ ВАЖЛИВИХ МІСЦЬ

Вступ

Як ми вже говорили, не всі Євангелісти оповідають про життя Господа Ісуса Христа те саме з однаковими подробицями: у одних є те, чого немає в інших; одні говорять більш докладно і докладно про те, про що інші згадують лише в небагатьох словах, ніби мимохіть; та й у самій передачі подій і промов Господа зустрічаються іноді різниці, у деяких випадках навіть начебто незгоди та протиріччя, які особливо любить знаходити і підкреслювати так зв. "Негативна критика".

Ось чому вже з перших часів християнства почали робити спроби звести зміст усіх чотирьох Євангелій воєдино, тобто. зведення всього матеріалу, що полягає в чотирьох Євангеліях, в одній спільній зв'язковій послідовності, встановити більш вірогідний хронологічний порядок євангельських подій, так, якби Євангеліє було одне.

Першу відому нам спробу подібного роду було здійснено апологетом Таціаном, учнем св. Іустина-філософа, що склали в середині другого століття за Р.Хр. таке склепіння всіх чотирьох Євангелій, що набуло широкого поширення під назвою «діатессарона». Друга праця такого ж роду належала, за свідченням блаж. Ієроніма, Феофілу, Єпископу Антіохійському, який жив у другій половині того ж другого століття, який написав і Коментар на Євангеліє, тобто. досвід його письмового тлумачення.

Такі спроби звести розповіді 4-х Євангелій воєдино тривали і далі, аж до нашого часу. Нині відомий, напр., працю Б.І. Гладкова, який склав і «Тлумачення Євангелія». Найкращим склепінням усіх 4-х Євангелій визнається праця Єпископа Феофана (Вишенського Затворника) під назвою: «Євангельська історія про Бога-Сина, який втілився нашому заради спасіння, у послідовному порядку викладена словами Св. Євангелістів».

Значення подібних праць полягає в тому, що вони дають нам повну, зв'язну, цілісну картину всієї течії земного життя нашого Господа та Спасителя.

Ми і будемо вести послідовний огляд всього євангельського оповідання, з керівництва цих праць, встановлюючи, наскільки можливо, хронологічну послідовність подій, зупиняючись на різницях у викладі кожного з 4-х євангелістів і пояснюючи найважливіші місця у згоді з авторитетними тлумаченнями святих отців Церкви.

Вся Євангельська історія природно розпадається на три головні відділи:

I. Пришестя у світ Господа Ісуса Христа.

ІІ. Громадське служіння Господа Ісуса Христа.

ІІІ. Останні дні земного життя Господа Ісуса Христа.

Євангеліє – так називають книгу Нового Завіту. Існує чотири Євангелії, які визнані канонічними: від Матвія, від Луки, від Марка та від Іоанна, а також безліч апокрифів та інших книг, що розповідають про земне життя Христа. З одного боку Біблія починається зі Старого Завіту, з іншого боку – ми люди Нового Завіту і повинні добре знати Євангеліє, а не спиратися на апокрифічні тексти. Людині буває важко зрозуміти і вмістити все, що сказано в Євангелії, тому Церква пропонує звертатися до тлумачень і пояснень Нового Завіту. Важкі місця євангелії коментують богослови, які присвятили своє життя вивченню Святого Письма.

У цій статті Ви знайдете Євангеліє від Матвія з тлумаченнями, поясненнями та коментарями важких місць від богослова Андрія Десніцького.

Подробиць житія святого апостола Матвія до нас не дійшли. Відомо (Лк. 5:27-29), що він жив у Капернаумі і був збирачем податків, тобто служив окупаційному режиму римлян і наживався на своїх співвітчизниках. Почувши проповідь Христа, він запросив Його зайти до нього до дому. Після зустрічі з Христом Левій (єврейське ім'я Матвія) покаявся, роздав майно і пішов за Спасителем.

Після П'ятидесятниці Матвій 8 років проповідував у Палестині. Там він записав своє Євангеліє єврейською мовою. Оригінальний текст до нас не дійшов, проте грецький переклад з нього увійшов до канону Нового Завіту як перша його книга – Євангеліє від Матвія.

Від Матвія Святе Благовіщення

1 Родовід Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.

2 Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Юду та братів його;

3 Юда породив Фареса та Зару від Тамарі. Фарес породив Есрома; Есром породив Арама;

4 Арам породив Амінадава; Амінадав народив Наассона; Наассон народив Салмона;

5 І породив Салмон Вооза від Рахви. Вооз породив Овіда від Рут; Овид породив Єссея;

6 І породив Єссей царя Давида. Давид цар породив Соломона від колишньої за Урією;

7 Соломон породив Ровоама. Ровоам породив Авію; Авія породив Асу;

8 Аса породив Йосафата. Йосафат породив Йорама; Йорам породив Озію;

9 Озія породив Йотама; Іоатам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію;

10 Єзекія породив Манасію; Манасія народив Амона; Амон породив Йосію;

11 І породив Йосія Йоакима. Іоаким породив Єхонію та братів його перед переселенням до Вавилону.

12 А по переселенні до Вавилону Єгонія породив Салафіїля. Салафіїл народив Зоровавеля;

13 Зоровавель породив Авіуда; Авіуд народив Еліякима; Елиаким народив Азора;

14 Азор породив Садока; Садок народив Ахіма; Ахім народив Еліуда;

15 Еліуд породив Елеазара; Єлеазар народив Матфана; Матфан народив Якова;

16 Яків народив Йосипа, чоловіка Марії, від якої народився Ісус, що зветься Христос.

17 Отож усіх пологів від Авраама до Давида чотирнадцять пологів. і від Давида до переселення до Вавилону чотирнадцять пологів; і від переселення до Вавилону до Христа чотирнадцять пологів.

18 Різдво Ісуса Христа було так: після заручення Матері Його Марії з Йосипом, перш ніж вони поєднувалися, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого.

19 А Йосип чоловік її, праведний і не бажаючи оголосити її, хотів таємно відпустити її.

20 Але коли він подумав про це, то Ангол Господній явився йому уві сні і сказав: Йосипе, сину Давидів! не бійся прийняти Марію, жінку твою, бо те, що народилося в ній, є від Духа Святого;

21 І породить Сина, і даси Йому ім'я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від їхніх гріхів.

22 А все це сталося, щоб справдилося Господеве через пророка, що каже:

23 Ось Діва прийме в утробі й породить Сина, і назвуть Йому Йоммануїл, що означає: з нами Бог.

24 Вставши від сну, Йосип вчинив, як наказав йому Ангол Господній, і прийняв жінку свою,

25 І не знав її. Як нарешті, вона народила Сина Свого первістка, і він назвав Йому ім'я: Ісус.

1 Коли ж Ісус народився в Юдиному Віфлеємі за днів царя Ірода, прийшли до Єрусалиму волхви зі сходу і кажуть:

2 Де народився Цар Юдейський? бо ми бачили зірку Його на сході, і прийшли вклонитися Йому.

3 Почувши це, Ірод цар стривожився, і весь Єрусалим із ним.

4 І, зібравши всіх первосвящеників та книжників народних, питав у них: Де має народитися Христу?

5 Вони ж сказали йому: У Юдиному Віфлеємі, бо так написано через пророка:

6 І ти, Віфлеєм, Юдина земля, нічим не менше воєводств Юдиних, бо з тебе вийде вождь, що врятує народ Мій, Ізраїля.

7 Тоді Ірод, таємно покликавши волхвів, визнав від них час появи зірки.

8 І, пославши їх до Віфлеєму, сказав: Ідіть, ретельно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, повідомите мене, щоб і мені піти вклонитися Йому.

9 Вони, вислухавши царя, пішли. [І] ось, зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, як нарешті прийшла і зупинилася над місцем, де був Немовля.

10 А побачивши зірку, вони зраділи дуже великою радістю.

11 І, ввійшовши до дому, побачили Немовля з Марією, матір'ю Його, і, впавши, вклонилися Йому. і, відкривши свої скарби, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну.

12 І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншим шляхом відійшли до своєї країни.

13 А коли вони відійшли, то ось Господній Ангол уві сні Йосипові й каже: Устань, візьми немовля та матір його та й біжи до Єгипту, і будь там, аж поки не скажу тобі, бо Ірод хоче шукати немовля, щоб погубити Його.

14 Він встав, взяв Немовля та Мати Його вночі і пішов до Єгипту,

15 І там був до смерті Ірода, щоб справдилося Господеве через пророка, що каже: Я з Єгипту покликав Сина Мого.

16 Тоді Ірод, побачивши себе волхвами, що засміявся, дуже розгнівався, і послав побити всіх немовлят у Віфлеємі та в усіх межах його, від двох років і нижче, за часом, який вивідав від волхвів.

17 Тоді збулося пророка, що промовив Єремію, що каже:

18 Голос у Рамі чути, плач і ридання і крик великий; Рахіль плаче про дітей своїх і не хоче втішитись, бо їх немає.

19 Після смерті Ірода, ось Ангол Господній уві сні є Йосипові в Єгипті.

20 І каже: Устань, візьми немовля та матір його, і йди в Ізраїлеву землю, бо померли шукали душі немовляти.

21 Він встав, взяв немовля та матір його, і прийшов до Ізраїлевої землі.

22 Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, злякався туди йти; але, отримавши уві сні одкровення, пішов у межі Галілейські.

23 І, прийшовши, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він назветься.

1 В ті дні приходить Іван Хреститель і проповідує в юдейській пустелі.

2 І каже: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне.

3 Бо він той, про якого сказав пророк Ісая: голос того, хто кричить у пустині: Приготуйте дорогу Господеві, прямими зробіть стежки Йому.

4 А сам Іван мав одежу з верблюжого волосся і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди та дикий мед.

5 Тоді Єрусалим і вся юдея та вся Йорданська околиця виходили до нього.

6 І хрестились від нього в Йордані, сповідуючи свої гріхи.

7 І побачив Іван багатьох фарисеїв та саддукеїв, що йшли до нього хреститися, та й сказав до них: породження єхіднини! хто навіяв вам тікати від майбутнього гніву?

8 Створіть же гідний плід покаяння

9 І не думайте говорити в собі: Батько в нас Авраам, бо кажу вам, що Бог може з каменів цих спорудити дітей Авраамові.

10 Уже і сокира при корені дерев лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубують та кидають у огонь.

11 Я хрищу вас у воді на покаяння, але Той, Хто йде за мною, сильніший за мене; я не гідний понести взуття Його; Він буде хрестити вас Духом Святим та вогнем;

12 Його лопата в руці Його, і Він очистить своє гумно, і збере пшеницю Свою в житницю, а солому спалить огнем невгасимим.

13 Тоді приходить Ісус із Галілеї на Йордан до Івана хреститися від нього.

14 А Іван утримував Його й казав: Мені треба хреститися від Тебе, і чи Ти приходиш до мене?

15 Але Ісус сказав йому у відповідь: Покинь тепер, бо так треба нам виконати всяку правду. Тоді “Іоан” допускає Його.

16 І, охристившись, Ісус вийшов з води, і оце відкрилися Йому небеса, і побачив Іван Духа Божого, що сходив, як голуб, і спускався на Нього.

17 І ось голос із неба, що промовляє: Це Син Мій коханий, в якому Моє милосердя.

1 Тоді Ісус був зведений Духом у пустиню, щоб спокусити диявола,

2 І, постившись сорок днів і сорок ночей, наостанок заплакав.

3 І приступив до Нього спокусник і сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи, щоб це каміння стало хлібом.

4 Він же сказав йому у відповідь: Написано: Не хлібом одним буде жити людина, а всяким словом, що виходить із уст Божих.

5 Потім диявол бере Його в святе місто і ставить Його на храмовому крилі,

6 І каже Йому: Якщо Ти Син Божий, кинься вниз, бо написано: Своїм ангелам заповідає про Тебе, і на руках понесуть Тебе, нехай не спіткнешся за камінь ногою Твоєю.

7 Ісус сказав йому: Написано також: Не спокушай Господа, Бога твого.

8 Знову бере диявол Його на дуже високу гору, і показує Йому всі царства світу і славу їх,

9 і каже Йому: Все це дам Тобі, якщо, впавши, поклонишся мені.

10 Тоді Ісус говорить йому: Відійди від Мене, сатано, бо написано: Господеві Богові твоєму поклоняйся, і Йому служи одному.

11 Тоді диявол залишає Його, і ось Ангели приступили і служили Йому.

12 Почувши ж Ісус, що Іван відданий під варту, пішов до Галілеї.

13. І, покинувши Назарет, прийшов і оселився в приморському Капернаумі, в межах Завулонових та Неффалимових.

14 Нехай збудеться речене через пророка Ісаю, що каже:

15 Земля Завулонова та земля Нефталимова, на шляху приморському, за Йорданом, Галилея язичницька,

16 Народ, що сидить у темряві, побачив світло велике, і тим, хто сидить у країні і тіні смертній, засяяло світло.

17 З того часу Ісус почав проповідувати і говорити: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне.

18 Проходячи ж біля моря Галілейського, Він побачив двох братів: Симона, званого Петром, і Андрія, брата його, що закидають сіті в море, бо вони були рибалки,

19 І каже їм: Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей.

20 І вони, покинувши сіті, пішли за Ним.

22 І вони зараз же, залишивши човен і батька свого, пішли за Ним.

23 І ходив Ісус по всій Галілеї, навчаючи в їхніх синагогах і проповідуючи Євангеліє Царства, і зціляючи всяку хворобу та всяку неміч у людях.

24 І пройшов про Нього слух по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, одержимих різними хворобами та припадками, і біснуватих, і лунатиків, і розслаблених, і Він зцілював їх.

25 І йшло за Ним безліч народу з Галілеї та Десятиградія, і Єрусалиму, і Юдеї, і через Йордан.

1 Побачивши народ, Він зійшов на гору. І, коли сів, приступили до Нього учні Його.

2 І Він, відкривши уста Свої, навчав їх, говорячи:

3 Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.

4 Блаженні плачуть, бо вони втішаться.

5 Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.

6 Блаженні жадібні й жадібні правди, бо вони насититься.

7 Блаженні милостиві, бо помилувані будуть.

8 Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.

9 Блаженні миротворці, бо вони будуть названі синами Божими.

10 Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.

11 Блаженні ви, коли будуть ганьбити вас і гнати, і всіляко неправедно злословити за Мене.

12 Радуйтеся та веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах: так гнали пророків, що були перед вами.

13 Ви сіль землі. Якщо ж сіль втратить чинність, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого непридатна, як хіба викинути її геть на зневажання людям.

14 Ви – світло світу. Не може сховатися місто, що стоїть на вершині гори.

15 І, запаливши свічку, не ставлять її під посудиною, а на свічнику, і світить усім у домі.

16 Так нехай світить ваше світло перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.

17 Не думайте, що Я прийшов порушити закон чи пророків: не порушити Я прийшов, але виконати.

18 Бо істинно кажу вам: аж поки не мине небо й земля, жодна йота чи жодна риса не перейде із закону, доки не виповниться все.

19 Отож, хто порушить одну з найменших заповідей і навчить так людей, той найменшим наречеться в Царстві Небесному; а хто створить і навчить, той великим назватиметься в Царстві Небесному.

20 Бо кажу вам, якщо ваша праведність не перевершить праведності книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного.

21 Ви чули, що сказано давнім: не вбивай, а хто вб'є, підлягає суду.

22 А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, даремно, підлягає суду. хто ж скаже братові своєму: (Раку), підлягає синедріону; а хто скаже: (божевільний), підлягає геєнні вогненній.

23 Отож, якщо ти принесеш твій дар до жертівника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе,

24 Покинь там дар твій перед жертівником, і йди, перш за мирися з братом твоїм, і тоді прийди та принеси дар твій.

25 Мирись з твоїм суперником швидше, поки ти ще на дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слугі, і не вкинули б тебе до в'язниці;

26 Істинно кажу тобі: Ти не вийдеш звідти, доки не віддаси до останнього кодранта.

27 Ви чули, що сказано давнім: не чини перелюбу.

28 А Я вам кажу, що кожен, хто дивиться на жінку з пожадливістю, уже чинив перелюб із нею в своєму серці.

29 Якщо ж твоє право око спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, а не все тіло твоє було вкинуте в геєну.

30 І якщо права твоя рука спокушає тебе, відсіки її і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, а не все тіло твоє було вкинуто до геєни.

31 Сказано також, що якщо хтось розлучиться з жінкою своєю, нехай дасть їй розлучну.

32 А Я вам кажу: Хто розлучається з жінкою своєю, окрім вини перелюбу, той дає їй привід чинити перелюб. і хто одружується з розлученою, той чинить перелюб.

33. Ще ви чули, що сказано давнім: Не переступай клятви, але виконуй перед Господом твої клятви.

34 А Я вам кажу: Не присягайся зовсім, ні небом, бо воно Божий престол.

35 ні землею, бо вона підніжжя ніг Його; ні Єрусалимом, бо він місто великого Царя;

36 ні головою твоєю не присягайся, бо не можеш жодного волосся зробити білим або чорним.

37 Але нехай буде слово ваше: так, так; ні ні; а що понад це, те від лукавого.

38 Ви чули, що сказано: око за око та зуб за зуб.

39 А Я вам говорю: Не противься злому. Але хто вдарить тебе в праву твою щоку, зверни до нього й іншу;

40 І хто захоче судитися з тобою і взяти в тебе сорочку, віддай йому верхній одяг.

41 І хто змусить тебе йти з ним одну ниву, іди з ним дві.

42 Хто просить у тебе дай, і від того, хто хоче зайняти в тебе, не відвертайся.

43 Ви чули, що сказано: Люби ближнього свого, і ненавидь свого ворога.

44 А Я вам кажу: любіть ваших ворогів, благословляйте тих, що проклинають вас, благодійте тих, хто вас ненавидить, і моліться за тих, що вас кривдять і гонять вас.

45 Нехай будете синами Отця вашого Небесного, бо Він наказує сонцю Своєму сходити над злими та добрими, і посилає дощ на праведних та неправедних.

46 Бо якщо ви будете любити тих, що люблять вас, яка вам нагорода? Чи не те роблять і митарі?

47 І якщо ви вітаєте тільки ваших братів, що особливого робите? Чи не так чинять і язичники?

48 Тож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний.

1 Дивіться, не робіть милостині вашої перед людьми, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного.

2 Отже, коли чиниш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах та на вулицях, щоб прославляли їх люди. Поправді кажу вам: вони вже отримують свою нагороду.

3 А в тебе, коли чиниш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить права,

4 щоб милостиня твоя була потайною; і твій Батько, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

5 І, коли молишся, не будь, як лицеміри, котрі люблять у синагогах і на кутках вулиць, зупиняючись, молитися, щоб здатися перед людьми. Поправді кажу вам, що вони вже отримують свою нагороду.

6 Ти ж, коли молишся, увійди в кімнату твою і, зачинивши двері твої, помолися Батькові твоїм, що потай. і твій Батько, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

7 А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослівності своєму будуть почуті;

8 Не уподібнюйтеся до них, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, перш ніж просити в Нього.

9 Моліться так: _ _ _ _ _ Отче наш, що на небесах! нехай святиться ім'я Твоє;

10 Нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя і на землі, як на небі;

11 Хліб наш насущний дай нам цього дня;

12 І пробач нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим;

13 І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство і сила і слава на віки. Амінь.

14 Бо коли ви прощатимете людям провини їх, то простить і вам Отець ваш Небесний,

15 А якщо не будете прощати людям їхні провини, то й Отець ваш не пробачить вам ваших гріхів.

16 Також, коли постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони приймають на себе похмурі обличчя, щоб здатися людям, що постять. Поправді кажу вам, що вони вже отримують свою нагороду.

17 А ти, коли постиш, помажеш голову твою і умий лице твоє,

18 щоб явитися тим, хто постить не перед людьми, а перед Батьком твоїм, що потай; і твій Батько, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

19 Не збирайте собі скарбів на землі, де біль і іржа винищують і де злодії підкопують і крадуть,

20 Але збирайте собі скарби на небі, де ні моль, ні іржа не винищують і де злодії не підкопують і не крадуть,

21 Бо де ваш скарб, там буде й серце ваше.

22 Світильник для тіла є око. Отож, якщо око твоє буде чисте, то все тіло твоє буде світло.

23 Якщо ж око твоє буде погане, то все тіло твоє буде темним. Отже, якщо світло, яке в тобі, темрява, то яка ж темрява?

24 Ніхто не може служити двом панам: бо або одного ненавидітиме, а іншого любитиме; або одному стане старатися, а про іншого недбати. Не можете служити Богові та мамоні.

25 Тому кажу вам: Не турбуйтесь для вашої душі, що вам їсти і що пити, ні для тіла вашого, у що одягнетесь. Чи душа не більше їжі, і тіло одягу?

26 Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і ваш Небесний Батько живить їх. Ви не набагато краще за них?

27 Та й хто з вас, дбаючи, може додати собі зросту, хоча на один лікоть?

28 І що дбаєте про одяг? Подивіться на польові лілії, як вони ростуть: ні трудяться, ні прядуть;

29 Але кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не одягався так, як кожна з них.

30 Якщо ж польову траву, що сьогодні є, а завтра буде кинута в піч, Бог так одягає, наскільки більше вас, маловірні!

31 Тож не турбуйтесь і не кажіть: Що нам їсти? чи що пити? чи у що одягнутися?

32 Тому що всього цього шукають погани, і тому що Отець ваш Небесний знає, що ви маєте потребу в цьому.

33 Шукайте ж найперше Царства Божого та правди Його, і це все додасться вам.

34 Отож не турбуйтесь про завтрашній день, бо завтрашній сам дбатиме про своє: достатньо для кожного дня своєї турботи.

1 Не судіть, не будете судити,

2 Бо яким судом судите, таким будете судимі; і якою мірою міряєте, такою і вам мірятимуть.

3 І що ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди в оці твоєму не відчуваєш?

4 Або як скажеш братові твоєму: Дай, я вийму сучок з ока твого, а ось у твоїм оці колода?

5 Лицемір! вийми спершу колоду з твого ока і тоді побачиш, як вийняти сучок з ока брата твого.

6 Не давайте святині псам і не кидайте перлів ваших перед свинями, щоб вони не потоптали його ногами своїми і, навернувшись, не роздерли вас.

7 Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам;

8 Бо кожен, хто просить, одержує, і той, хто шукає, знаходить, і той, хто стукає, відчинять.

9 Чи є між вами така людина, котра, коли син його попросить у нього хліба, подав би йому камінь?

10 І коли попросить риби, подав би йому змію?

11 Отож, якщо ви, злі, умієте добрі дари давати дітям вашим, тим більше Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього.

12 Тож у всьому, як хочете, щоб з вами чинили люди, так чиніть і ви з ними, бо в цьому є закон і пророки.

13 Заходьте тісною брамою, бо широка брама і широка дорога, що веде до смерті, і багато хто йде ними;

14 Бо тісні ворота та вузька дорога, що ведуть у життя, і мало хто знаходить їх.

15 Бережіться лжепророків, що приходять до вас в овечому одязі, а всередині суть вовки хижі.

16 За їхніми плодами ви пізнаєте їх. Чи збирають із терну виноград, чи з реп'яха смокви?

17 Так кожне дерево добре приносить і плоди добрі, а погане дерево приносить і плоди погані.

18 Не може дерево добре приносити плоди погані, ні дерево погане приносити плоди добрі.

19 Кожне дерево, що не приносить плоду доброго, зрубують та кидають у огонь.

20 Тож за їхніми плодами пізнаєте їх.

21 Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи!, войдет в Царство Небесное, но исполняющий волю Отца Моего Небесного.!}

22 Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не від Твого імені ми пророкували? і чи не Твоїм ім'ям бісів виганяли? і чи не Твоїм ім'ям багато чудес творили?

23 І тоді дам їм: Я ніколи не знав вас; відійдіть від Мене, що роблять беззаконня.

24 Отож, кожен, хто слухає слова Мої ці та виконує їх, уподібнюсь до чоловіка розсудливого, що збудував свій дім на камені.

25 І пішов дощ, і розлилися річки, і повіяли вітри, і кинулися до дому того, і він не впав, бо був заснований на камені.

26 А кожен, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться до людини безрозсудної, яка збудувала свій дім на піску;

27 І пішов дощ, і розлилися річки, і повіяли вітри, і налягли на той дім. і він упав, і було падіння його велике.

28 І коли Ісус закінчив ці слова, народ дивувався вченню Його,

29 Бо Він навчав їх, як той, хто має владу, а не як книжники та фарисеї.

1 Коли ж зійшов Він з гори, за Ним пішло багато народу.

2 І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи! якщо хочеш, можеш мене очистити.

3 Ісус, простягши руку, торкнувся його й сказав: Хочу, очистись! І він одразу очистився від прокази.

4 Ісус же промовляє до нього: Дивись, нікому не говори, але піди, покажи себе священикові, і принеси дар, який наказав Мойсей, на свідчення їм.

5 Коли ж Ісус увійшов до Капернауму, до нього підійшов сотник і просив Його:

6 Господи! слуга мій лежить удома в розслабленні і жорстоко страждає.

7 Ісус каже йому: Я прийду і зцілю його.

8 А сотник відповів і сказав: Господи! я недостойний, щоб Ти ввійшов під дах мій, але скажи тільки слово, і одужає мій слуга;

9 Бо я і підвладна людина, але, маючи в себе в підпорядкуванні воїнів, говорю одному: Іди, і йде. та іншому: прийди, і приходить; і слугі моєму: зроби те, і робить.

10 Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: Поправді кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.

11 Кажу ж вам, що багато хто прийде зі сходу та заходу, і ляже з Авраамом, Ісаком та Яковом у Царстві Небесному.

12 А сини царства будуть викинуті в зовнішню темряву: там буде плач і скрегіт зубів.

13 І сказав Ісус до сотника: Іди, і як ти вірував, нехай буде тобі. І одужав слуга його того часу.

14 Прийшовши до Петрового дому, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці,

15 І торкнувся її руки, і лихоманка залишила її. і вона встала, і служила їм.

16 Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх хворих,

17 Хай збудеться промовлене через пророка Ісаю, який каже: Він узяв на Себе наші немочі і зазнав хвороб.

18 І побачивши Ісус навколо Себе багато народу, наказав учням відплисти на другий бік.

19 Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Вчителю! я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.

20 І говорить йому Ісус: Лисиці мають нори та птахи небесні гнізда, а Син Людський не має, де прихилити голову.

22 Ісус же промовив до нього: Іди за Мною, і даси мертвим поховати своїх мерців.

23 І коли Він увійшов до човна, за Ним пішли Його учні.

24 І ось сталося велике хвилювання на морі, так що човен покривався хвилями; а Він спав.

25 Тоді учні Його, підійшовши до Нього, розбудили Його та й сказали: Господи! врятуй нас, гинемо.

26 І каже їм: Що ви так боязкі, маловірні? Потім, уставши, заборонив вітрам та морю, і стала велика тиша.

27 Люди ж, дивуючись, говорили: Хто це, що й вітри та море коряться Йому?

28 І коли Він прибув на інший берег у країну Гергесинську, Його зустріли дві біснуваті, що вийшли з труни, дуже люті, так що ніхто не смів проходити тим шляхом.

29 І ось вони закричали: Що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? прийшов Ти сюди передчасно мучити нас.

30 А вдалині від них паслася велика череда свиней.

31 І просили Його бісів: Якщо виженеш нас, то пішли нас до стада свиней.

32 І сказав їм: Ідіть. І вони, вийшовши, пішли в череду свинячу. І ось, весь стадо свиней кинувся з крутості в море і загинув у воді.

33 А пастухи побігли і, прийшовши до міста, розповіли про все, і про те, що було з біснуватими.

34 І ось все місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхньої межі.

1 Тоді Він, увійшовши до човна, переправився назад і прибув до Свого міста.

2 І ось принесли до Нього розслабленого, покладеного на ліжку. І, бачачи Ісус віру їх, сказав розслабленому: дерзай, чадо! прощаються тобі гріхи твої.

3 При цьому деякі з книжників сказали самі в собі: Він богозневажає.

4 Ісус же, бачачи їхні думки, сказав: Нащо ви думаєте погане в серцях ваших?

5 Бо що легше сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: Устань і ходи?

6 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тоді каже розслабленому: Устань, візьми постіль твою, і йди до дому свого.

7 І він устав, узяв ліжко свою і пішов до дому свого.

8 А народ, побачивши це, здивувався і прославив Бога, що дав таку владу людям.

9 Пройшовши звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів біля збору мита, на ім'я Матвія, і каже йому: Іди за Мною. І він устав і пішов за Ним.

10 І коли Ісус лежав у домі, багато митарів та грішників прийшли, та й лежали з Ним та учнями Його.

11 Побачивши те, фарисеї сказали учням Його: Нащо Учитель ваш їсть та п'є з грішниками та митарями?

12 Ісус же, почувши це, сказав їм: Нездорові потребують лікаря, а хворі,

13 Ідіть, навчіться, що значить: Милости хочу, а не жертви? Бо Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.

14 Тоді приходять до Нього учні Іванові і кажуть: Чому ми і фарисеї постимо багато, а Твої учні не постять?

15 І сказав їм Ісус: Чи можуть засмучуватися сини палацу шлюбного, поки з ними наречений? Але прийдуть дні, коли забереться у них наречений, і тоді будуть постити.

16 І ніхто до старого одягу не приставляє латки з небіленої тканини, бо знову пришите віддере від старого, і дірка буде ще гірше.

17 Не вливають також вина молодого в старі міхи; а інакше прориваються міхи, і вино витікає, і міхи пропадають, але вино молоде вливають у нові міхи, і зберігається те й інше.

18 Коли ж Він говорив їм про це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, говорив: Дочка моя тепер помирає. але прийди, поклади на неї руку Твою, і вона буде жива.

19 І встав Ісус, і пішов за ним, і учні Його.

20 І ось, жінка, що дванадцять літ страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його,

21 Бо вона говорила сама в собі: Коли я торкнуся одежі Його, одужаю.

22 А Ісус, обернувшись і побачивши її, сказав: Смівайся, дочко! твоя віра врятувала тебе. Жінка з того часу стала здоровою.

23 І сталося, як прийшов Ісус до дому начальника, то побачив сопілкарів і народ збентежений.

24 І сказав їм: Вийдіть геть, бо дівчина не вмерла, а спить. І сміялися з Нього.

25 А коли народ був висланий, Він, увійшовши, узяв її за руку, і дівчина встала.

26 І лунала чутка про це по всій тій землі.

27 Коли Ісус ішов звідти, за Ним слідували двоє сліпих і кричали: Помилуй нас, Ісусе, сину Давидів!

28 Коли ж Він прийшов до дому, сліпі приступили до Нього. І сказав їм Ісус: Чи вірите ви, що Я можу це зробити? Вони кажуть Йому: їй, Господи!

29 Тоді Він торкнувся очей їхніх та й сказав: По вашій вірі нехай буде вам.

30 І розплющились їхні очі. і Ісус суворо сказав їм: Дивіться, щоб ніхто не впізнав.

31 А вони, вийшовши, розповіли про Нього по всій тій землі.

32 Коли ж ті виходили, то привели до Нього людину німого біснуватого.

33 І коли був вигнаний біс, німий почав говорити. І народ, дивуючись, говорив: ніколи не було такого явища в Ізраїлі.

34 А фарисеї казали: Він виганяє бісів силою князя бісівського.

35 І ходив Ісус по всіх містах та поселеннях, навчаючи в синагогах їхніх, проповідуючи Євангеліє Царства і зцілюючи всяку хворобу та всяку неміч у людях.

36 Бачачи натовпу народу, Він змилосердився над ними, що вони були виснажені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря.

37 Тоді каже Своїм учням: Жнива багато, а робітників мало;

38 Тож моліть Господа жнива, щоб вислав робітників на жнива Свої.

1 І покликавши дванадцять учнів Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх та лікувати всяку хворобу та всяку неміч.

2 А дванадцятьох апостолів імена є ці: перший Симон, званий Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеєв та Іван, брат його,

3 Пилип і Варфоломій, Хома та Матвій митар, Яків Алфєєв та Леввій, прозваний Фаддеєм,

4 Симон Кананіт та Юда Іскаріот, який і зрадив Його.

5 Цих дванадцять послав Ісус, і наказав їм, говорячи: На дорогу до язичників не ходите, і до Самарянського міста не входите;

6 Ідіть насамперед до загиблих вівців Ізраїлевого дому.

7 Ідучи ж, проповідуйте, що наблизилось Царство Небесне;

8 хворих зцілюйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; даремно отримали, даремно давайте.

9 Не беріть із собою ні золота, ні срібла, ні міді в свої пояси,

10 ні торби на дорогу, ні двох шат, ні взуття, ні палиці, бо трудящий вартий їжі.

11 В яке б місто чи селище не ввійшли ви, навідуйтеся, хто в ньому гідний, і там залишайтесь, доки не вийдете;

12 А ввійшовши до дому, вітайте його, говорячи: Мир дому цьому!

13 І якщо дім буде гідний, то мир ваш прийде на нього. якщо ж не буде гідний, то ваш світ до вас повернеться.

14 А якщо хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох від ніг ваших;

15 Істинно кажу вам: Втішніше буде земля Содомська та Ґоморська в день суду, аніж місту тому.

16 Ось Я посилаю вас, як овець серед вовків, тож будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби.

17 Остерігайтеся ж людей, бо вони будуть віддавати вас у судища, і в синагогах своїх будуть бити вас,

18 І поведуть вас до правителів та царів за Мене, щоб свідчити перед ними та язичниками.

19 Коли ж будуть зраджувати вас, не дбайте, як або що сказати; бо в той час дано буде вам, що сказати,

20 Бо не ви говоритимете, але Дух Отця вашого говоритиме в вас.

21 А брат брата зрадить на смерть, а батько сина. І діти встануть на батьків, і повбивають їх.

22 І будете ненавидімі всіма за Ім'я Моє; той, хто витерпить, до кінця врятується.

23 Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть до іншого. Бо істинно кажу вам: Не встигнете обійти Ізраїлевих міст, як прийде Син Людський.

24 Учень не вищий за вчителя, а слуга не вищий за свого пана.

25 Досить для учня, щоб він був, як вчитель його, і для слуги, щоб він був, як його пан. Якщо господаря будинку назвали веельзевулом, чи не тим більше його домашніх?

26 Отож, не бійтеся їх, бо немає нічого потаємного, що не відкрилося б, і таємного, що не було б пізнане.

27 Що говорю вам у темряві, говоріть при світлі; і що на вухо чуєте, проповідуйте на дахах.

28 І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; а бійтеся більше Того, Хто може і душу і тіло занапастити в геєнні.

29 Чи не два дрібні птахи продаються за асарій? І жодна з них не впаде на землю без волі Батька вашого;

30 А у вас і волосся на голові все пораховане;

31 Не бійтеся ж: ви кращі за багатьох малих птахів.

32 Отож, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним.

33 А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним.

34 Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю. не світ прийшов Я принести, але меч,

35 Бо Я прийшов розділити людину з батьком його, і дочку з матір'ю її, і невістку зі свекрухою її.

36 І вороги людині домашні його.

37 Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, не гідний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, не вартий Мене;

38 І хто не бере хреста свого і йде за Мною, той не вартий Мене.

39 Хто збере душу свою, її втратить; а той, що втратив душу свою заради Мене, збереже її.

40 Хто приймає вас, приймає Мене, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене;

41 Хто приймає пророка в ім'я пророка, отримає нагороду пророка; і хто приймає праведника в ім'я праведника, отримає нагороду праведника.

42 І хто напоїть одного з цих малих тільки чашею холодної води, в ім'я учня, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.

1 І сталося, як Ісус закінчив настанови Своїм дванадцятьом, перейшов звідти навчати й проповідувати в їхніх містах.

2 А Іван, почувши в темниці про діла Христові, послав двох із своїх учнів.

3 Сказати Йому: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам іншого?

4 І сказав їм Ісус у відповідь: Ідіть, скажіть Іванові, що чуєте та бачите:

5 сліпі прозрівають і кульгаві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і злидні благовіщають;

6 і блаженний, хто не спокуситься за Мене.

7 Коли ж вони пішли, Ісус почав говорити народові про Івана: Що дивитися ви ходили до пустелі? чи тростину, вітром хитаю?

8 Що ж дивитися ви ходили? чи людини, одягненої в м'який одяг? Носячі м'які одяги знаходяться в палацових царствах.

9 Що ж дивитися ви ходили? пророка? Так, говорю вам, і більше пророка.

10 Бо він той, про якого написано: Ось Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, що приготує дорогу Твою перед Тобою.

11 Істинно кажу вам: із народжених жінками не повставав більший Івана Хрестителя; але менший у Царстві Небесному більший за нього.

12 А від днів Івана Хрестителя досі Царство Небесне силою береться, і ті, хто вживає зусилля, захоплюють його,

13 Бо всі пророки та закон прорекли до Івана.

14 І, якщо хочете прийняти, він є Ілля, якому треба прийти.

15 Хто має чути вуха, нехай чує!

16 А кому подібний до цього роду? Він подібний до дітей, які сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів,

17 кажуть: ми грали вам на сопілці, і ви не танцювали; ми співали вам сумні пісні, і ви не плакали.

18 Бо прийшов Іван, ні їсть, ні п'є; і кажуть: у ньому біс.

Софія Премудрість Божа, фрагмент ікон.

19 Прийшов Син Людський, їсть та п'є; і кажуть: Ось людина, яка любить їсти та пити вино, друг митарям та грішникам.

20 Тоді почав Він докоряти містам, в яких найбільше явлено було сил Його, за те, що вони не покаялися.

21 Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Віфсаїдо! бо якби в Тирі та Сидоні явлені були сили, явлені в вас, то давно б вони у брехні та попелі покаялися,

22 Але кажу вам: Тиру та Сидонові буде втішніше в день суду, аніж вам.

23 І ти, Капернауме, що до неба вознесешся, до пекла скинешся, бо якби в Содомі були явлені сили, явлені в тобі, то він залишався б до цього дня;

24 Але кажу вам, що земля Содомська буде радішою в день суду, ніж тобі.

25 Того часу, говорячи далі, Ісус сказав: Славу Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти приховав це від мудрих і розумних і відкрив немовлятам;

26 їй, Отче! бо такою була Твоя милість.

27 Все віддане Мені Моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця. і Отця не знає ніхто, крім Сина, і кому Син хоче відкрити.

28 Прийдіть до Мене всі тяжкі та обтяжені, і Я заспокою вас.

29 Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим;

30 Бо ярмо Моє благо, і тягар Мій легкий.

1 Тоді проходив Ісус у суботу засіяними полями; а учні Його закричали і почали зривати колосся і їсти.

2 Фарисеї, побачивши це, сказали Йому: Ось учні Твої роблять, чого не повинно робити в суботу.

3 Він же промовив до них: Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли заплакав сам та ті, що були з ним?

4 Як він увійшов у дім Божий і їв хліби пропозиції, яких не повинно було їсти ні йому, ні тим, що були з ним, а тільки одним священикам?

5 Чи не читали ви в законі, що в суботу священики в храмі порушують суботу, але невинні?

6 Але кажу вам, що тут Той, Хто більший за храм;

7 Якби ви знали, що означає: милості хочу, а не жертви, то не засудили б невинних,

8 Бо Син Людський пан та субота.

9 І, відійшовши звідти, Він увійшов до їхньої синагоги.

10 І ось там був чоловік, що мав суху руку. І спитали Ісуса, щоб звинуватити Його: чи можна зцілювати в суботу?

11 Він же сказав їм: Хто з вас, маючи одну вівцю, якщо вона в суботу впаде в яму, не візьме її та не витягне?

12 Скільки ж краща людина вівці! Тож можна в суботу робити добро.

13 Тоді говорить до того чоловіка: Простягни свою руку. І він простяг, і стала вона здорова, як інша.

14 Фарисеї ж, вийшовши, мали нараду проти Нього, як би погубити Його. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти.

15 І сталося за Ним безліч народу, і Він зцілив їх усіх.

17 Хай збудеться речене через пророка Ісаю, що каже:

18 Ось Мій Отрок, Якого Я вибрав, Мій Улюблений, Якому вподобає душа Моя. Покладу дух Мій на Нього, і сповістить народам суд;

19 Не заперечить, не заволає, і ніхто не почує на вулицях Його голосу.

20 тростини надломленої не переломить, і льону, що куриться, не погасить, аж поки не доставить суду перемоги;

21 І на Ім'я Його будуть надітися народи.

22 Тоді привели до Нього біснуватого сліпого та німого; і зцілив його, так що сліпий і німий став і говорити, і бачити.

23 І дивувався весь народ і говорив: Чи це не Христос, Давидів син?

24 Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою веельзевула, князя бісівського.

25 Але Ісус, знаючи їхні думки, сказав їм: Кожне царство, що розділилося саме в собі, спорожніє. і всяке місто чи дім, що розділився сам у собі, не встоїть.

26 І коли сатана виганяє сатану, то він розділився сам із собою: як же встоїть царство його?

27 І якщо Я силою веельзевула виганяю бісів, то ваші сини чиєю силою виганяють? Тому вони будуть вам суддями.

28 Якщо ж Я Духом Божим виганяю бісів, то, звичайно, досягло до вас Царство Боже.

29 Або, як хто може ввійти в дім сильного і розкрасти його речі, якщо не зв'яже сильного? і тоді розкраде його дім.

30 Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.

31 Тому кажу вам: всякий гріх і хула попрощаються людям, а хула на Духа не проститься людям;

32 Якщо хто скаже слово на Сина Людського, то проститься йому; якщо ж хто скаже на Духа Святого, то не проститься йому ні в цьому столітті, ні в майбутньому.

33 Або визнайте дерево хорошим і плід його хорошим; або визнайте дерево худим і плід його худим, бо дерево пізнається за плодом.

34 Породження єхіднини! як ви можете говорити добре, будучи злими? Бо від надлишку серця кажуть уста.

35 Добра людина з доброго скарбу виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить зло.

36 Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, дадуть вони відповіді в день суду:

37 Бо від своїх слів виправдаєшся, і від слів своїх осудишся.

38 Тоді деякі книжники та фарисеї сказали: Вчителю! хотілося б нам бачити від Тебе знамення.

39 Але Він їм сказав у відповідь: рід лукавий і перелюбний шукає знамення; і ознака не дасться йому, крім ознаки Йони пророка;

40 Бо як Йона був у утробі кита три дні та три ночі, так і Син Людський буде в серці землі три дні та три ночі.

41 Ніневитяни повстануть на суд із цим родом і засудять його, бо вони покаялися від проповіді Йониної; і ось, тут більше Йони.

42 Цариця південна повстане на суд із цим родом і засудить його, бо вона приходила від краю землі послухати мудрості Соломонової; і ось, тут більше Соломона.

43 Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить по безводних місцях, шукаючи спокою, і не знаходить;

44 Тоді каже: Повернуся до мого дому, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його незайнятим, виметеним і прибраним;

45 Тоді йде і бере з собою сім інших духів, найлютіших себе, і, увійшовши, живуть там. і буває для людини того останнє гірше за перше. Так буде і з цим злим родом.

46 Коли ж Він ще говорив до народу, Мати і брати Його стояли поза домом, щоб говорити з Ним.

47 І сказав Йому хтось: Ось Мати Твоя та брати Твої стоять поза межами, бажаючи говорити з Тобою.

48 Він же сказав у відповідь: Хто Мати Моя? і хто брати Мої?

49 І, вказавши рукою Своєю на учнів Своїх, сказав: Ось мати Моя та брати Мої;

50 Бо хто буде виконувати волю Мого Небесного Отця, той Мені брат, і сестра, і мати.

1 Вийшовши ж того дня з дому, Ісус сів біля моря.

2 І зібралося до Нього безліч народу, так що Він увійшов у човен і сів. а весь народ стояв на березі.

3 І повчав їх багато притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти;

4. І коли він сіяв, інше впало при дорозі, і налетіли птахи, і поклювали те.

5 Інше впало на кам'янисті місця, де трохи було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.

6 Коли ж сонце зійшло, зів'яло, і, як не мало кореня, засохло;

7 Інше впало в тернину, і виросло терня, і заглушило його.

8 Інше впало на добру землю і принесло плід: одне в сто разів, а інше в шістдесят, а інше в тридцять.

9 Хто має вуха чути, нехай чує!

10 І, приступивши, учні сказали до Нього: Нащо говориш їм притчами?

11 Він сказав їм у відповідь: для того, що вам дано знати таємниці Царства Небесного, а їм не дано,

12 Бо хто має, тому дано буде й примножиться, а хто не має, у того забереться й те, що має.

13. Тому кажу їм притчами, що вони, бачачи, не бачать, і чуючи, не чують, і не розуміють;

14 І збувається над ними пророцтво Ісаї, яке каже: Почуєте слухом - і не зрозумієте, і очима дивитися будете - і не побачите,

15 Бо серце людей цих огрубіло, і вухами ледве чують, і очі свої зітхнули, нехай не побачать очима і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і нехай не обернуться, щоб Я зцілив їх.

16 Ваші ж блаженні очі, що бачать, і ваші вуха, що чують,

17 Бо істинно кажу вам, що багато пророків і праведних бажали бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.

18 Ви ж послухайте притчі про сіячів.

19 До кожного, хто слухає слово Царства і не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в серці його, ось кого означає посіяне при дорозі.

20 А посіяне на кам'янистих місцях означає того, хто чує слово і з радістю приймає його.

21 але не має в собі кореня і непостійний: коли настане скорбота чи гоніння за слово, зараз спокушається.

22 А посіяне в терні означає того, хто чує слово, але турбота цього віку і спокуса багатства заглушує слово, і воно буває безплідним.

23 Посіяне ж на добрій землі означає того, хто слухає слово і розуміє, що буває плодоносим, ​​так що інший приносить плід у сто разів, а в шістдесят, а в тридцять.

25 Коли ж люди спали, прийшов ворог його, і посіяв між пшеницею кукіль і пішов.

26 І сталося, як зійшла зелень, і з'явився плід, то з'явились і кукіль.

27 Прийшовши ж, раби домоволодарі сказали йому: Пане! Чи не добре насіння сіяв ти на полі твоїм? звідки ж на ньому кукіль?

28 Він же промовив до них: Ворог людини зробив це. А раби сказали йому: Чи хочеш, ми підемо, виберемо їх?

29 Але він сказав: Ні, щоб ви вибирали кукіль, ви не висмикували разом з ними пшениці,

30 Залиште рости разом те й інше до жнив; І під час жнив я скажу женцям: Зберіть спершу кукіль і зв'яжіть їх у снопи, щоб спалити їх, а пшеницю заберіть у житницю мою.

31 Іншу притчу запропонував Він їм, говорячи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посіяв на полі своєму,

32 Яке, хоча найменше насіння, але, коли виросте, буває найбільше злаків і стає деревом, так що прилітають птахи небесні і ховаються в гілках його.

33 Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала в три міри муки, аж поки не закисло все.

34 Все це говорив до народу притчами, і без притчі не говорив до них,

35 Хай збудеться пророче через пророка, що каже: Відкрию в притчах уста Мої; говорю потаємне від створення світу.

36 Тоді Ісус, відпустивши народ, увійшов до дому. І, приступивши до Нього, учні Його сказали: Поясни нам притчу про кукіль на полі.

37 Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто сіє добре насіння, є Син Людський;

38 поле є мир; добре насіння, це сини Царства, а кукіль - сини лукавого;

39 ворог, що посіяв їх, є диявол; жнива є кончина віку, а женці суть Ангели.

40 Тому як збирають кукіль і огнем спалюють, так буде при кончині віку цього:

41 Пошле Син Людський Своїх ангелів, і зберуть із Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,

42 і вкинуть їх у піч вогненну; там буде плач і скрегіт зубів;

43 Тоді праведники засяють, як сонце, у Царстві Отця їхнього. Хто має вуха чути, хай чує!

44 Ще подібне до Царства Небесного скарбові, схованому на полі, яке, знайшовши, людина приховав, і від радості про нього йде і продає все, що має, і купує поле те.

45 Ще Царство Небесне подібне до купця, що шукає гарних перлин,

46 А той, знайшовши дорогоцінну перлину, пішов і продав усе, що мав, і купив її.

47 Ще подібне до Царства Небесного неводу, закинутому в море і що захопив риб всякого роду,

48 Який, коли наповнився, витягли на берег і, сівши, добре зібрали в посудину, а погане викинули геть.

49 Так буде наприкінці віку: Анголи вийдуть, і відділять злих з-поміж праведних,

50 І вкинуть їх у піч вогненну: там буде плач і скрегіт зубів.

51 І спитав їх Ісус: Чи зрозуміли ви все це? Вони кажуть Йому: Так, Господи!

52 Він же сказав їм: Тому кожен книжник, навчений Царству Небесному, подібний до господаря, який виносить із скарбниці своєї нове і старе.

53 І, як закінчив Ісус притчі ці, пішов звідти.

54 І, прийшовши в Свою батьківщину, навчав їх у синагозі їхній, так що вони дивувалися і говорили: Звідки у Нього така мудрість і сили?

55 Чи ж не тесля Він син? Чи не Його Мати називається Марія, і брати Його Яків та Йосій, і Симон, і Юда?

56 Чи не всі сестри Його між нами? звідки ж у Нього це все?

57 І спокушалися про Нього. Ісус же сказав їм: Не буває пророк без честі, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своєму.

58 І не зробив там багатьох чудес через їхнє невірство.

1 Тоді Ірод четвертовладник почув чутку про Ісуса

2 І сказав служникам при ньому: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса робляться їм.

3 Бо Ірод, узявши Івана, зв'язав його і посадив у в'язницю за Іродіаду, жінку Пилипа, брата свого,

4 Бо Іван говорив до нього: Не повинно тобі мати її.

5 І хотів убити його, але боявся народу, бо його вважали за пророка.

6 Під час святкування дня народження Ірода дочка Іродіади танцювала перед зборами і потрапила Іродові,

7 Тому він з клятвою обіцяв їй дати, чого вона не попросить.

8 А вона, за вченістю матері своєї, сказала: Дай мені тут на блюді голову Івана Хрестителя.

9 І засмутився цар, але заради клятви та тих, що з ним лежали, наказав дати їй,

10 І послав він відрубати голову Іванові в темниці.

11 І принесли його голову на блюді, і дали дівчині, а вона віднесла матері своїй.

12 А учні його, прийшовши, взяли його тіло, і поховали його. і пішли, сповістили Ісуса.

13 І, почувши, Ісус пішов звідти на човні в пусте місце одне; а народ, почувши про те, пішов за Ним із міст пішки.

14 І, вийшовши, Ісус побачив безліч людей, і змилосердився над ними, і зцілив хворих їх.

15 Коли ж настав вечір, приступили до Нього учні Його та й сказали: Місце тут пустельний і час уже пізніший; відпусти народ, щоб вони пішли до селищ і купили собі їжі.

16 Але Ісус сказав їм: Не треба йти їм, ви дайте їм їсти.

17 Вони ж кажуть Йому: У нас тут тільки п'ять хлібів та дві риби.

18 Він сказав: Принесіть їх мені сюди.

19 І звелів народові лягти на траву, і, взявши п'ять хлібів та дві риби, подивився на небо, благословив і, переломивши, дав учням хліби, а учні народові.

20 І їли всі, і наситилися. і набрали решти шматків дванадцять повних коробів;

21 А тих, що їли, було п'ять тисяч чоловік, крім жінок та дітей.

22 І змусив Ісус учнів Своїх увійти до човна і вирушити перед Ним на другий бік, доки Він відпустить народ.

23 І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися наодинці. і ввечері залишався там один.

24 А човен був уже на середині моря, і його било хвилями, бо вітер був неприємний.

25 А четвертої варти ночі пішов до них Ісус, ідучи морем.

26 І побачили Його, побачивши Його, що йшов морем, стривожились і говорили: Це привид; і від страху закричали.

27 Але Ісус зараз говорив із ними і сказав: Підбадьоріться! це Я, не бійтеся.

28 Петро сказав Йому у відповідь: Господи! якщо це Ти, повели мені прийти до Тебе по воді.

29 Він же сказав: Іди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса,

30 Але, бачачи сильний вітер, злякався і, потопавши, закричав: Господи! Врятуй мене.

31 Ісус простяг руку, підтримав його й каже йому: Маловірний! навіщо ти засумнівався?

32 І, як увійшли вони до човна, вітер затих.

33 А ті, що були в човні, підійшли, поклонилися Йому й сказали: Справді Ти Син Божий.

34 І, переправившись, прибули до Геннисаретської землі.

35 Жителі того місця, дізнавшись Його, послали на всю околицю ту і принесли до Нього всіх хворих,

36 І просили Його, щоб тільки доторкнутися до краю Його одягу. і які торкалися, зцілювалися.

1 Тоді приходять до Ісуса книжники Єрусалимські та фарисеї, говорячи:

2 Нащо учні Твої переступають переказ старців? бо не вмивають своїх рук, коли їдять хліб.

3 Він же сказав їм у відповідь: Нащо й ви переступаєте заповідь Божу заради передання вашого?

4 Бо Бог наказав: Шануй батька та матір; і: Хто злословить батька чи матір смертю, нехай помре.

5 А ви кажете: Якщо хтось скаже батькові чи матері: дар Богу то, чим би ти від мене користувався,

6 той може й не вшанувати батька свого чи матір свою; таким чином ви усунули заповідь Божу переказом вашим.

7 Лицеміри! добре пророкував про вас Ісая, говорячи:

8 Наближаються до Мене люди ці устами своїми, і шанують Мене язиком, а серце їхнє далеко від Мене;

9 Але марно шанують Мене, навчаючи вчень, людських заповідей.

10 І покликавши народ, сказав їм: Слухайте та розумійте!

11 Не те, що входить до уст, осквернює людину, але те, що виходить з уст, осквернює людину.

12 Тоді учні Його, приступивши, сказали Йому: Чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

13 Він же сказав у відповідь: Будь-яка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться;

14 Залишіть їх: вони сліпі вожді сліпих; а якщо сліпий веде сліпого, то обоє впадуть у яму.

15 А Петро відповів і промовив до Нього: Поясни нам цю притчу.

16 Ісус сказав: Невже ви ще не розумієте?

17 Чи ще не розумієте, що все, що входить до уст, проходить у лоно і викидається геть?

18 А те, що виходить з уст, виходить із серця, це осквернює людину.

19 Бо з серця виходять злі помисли, вбивства, перелюби, перелюби, крадіжки, лжесвідчення, хуління.

20 це опоганює людину; а є невмитими руками – не осквернює людину.

21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у країни Тирські та Сидонські.

22 І ось, жінка Хананеянка, вийшовши з тих місць, кричала Йому: Помилуй мене, Господи, сину Давидів, дочка моя жорстоко біситься.

23 Але Він не відповів їй жодного слова. І учні Його, приступивши, просили Його: відпусти її, бо кричить за нами.

24 Він же сказав у відповідь: Я посланий тільки до загиблих вівців Ізраїлевого дому.

25 А вона, підійшовши, кланялася Йому й казала: Господи! допоможи мені.

26 Він же сказав у відповідь: Недобре взяти хліб у дітей та кинути псам.

27 Вона сказала: Так, Господи! але й пси їдять крихти, що падають зі столу їхніх панів.

28 Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о, жінко! велика віра твоя; нехай буде тобі за бажанням твоїм. І зцілилася дочка її в той час.

29 Перейшовши звідти, прийшов Ісус до моря Галілейського, і, зійшовши на гору, сів там.

30 І приступило до Нього безліч народу, маючи з собою кульгавих, сліпих, німих, калік та інших багатьох, і кинули їх до ніг Ісусових. і Він зцілив їх;

31 Тож народ дивувався, бачачи німих, що говорять, знівечених здоровими, кульгавих, що ходять, і сліпих, що бачать; і прославляв Ізраїлевого Бога.

32 Ісус же, покликавши Своїх учнів, сказав їм: Шкода Мені народу, що вже три дні перебувають при Мені, і нема чого їм їсти; відпустити їх неївшими не хочу, щоб не ослабли в дорозі.

33 І кажуть Йому учні Його: Звідки нам узяти в пустелі стільки хлібів, щоб нагодувати стільки народу?

34 Ісус їм каже: Скільки у вас хлібів? А вони сказали: Сім, і трохи рибок.

35 Тоді наказав народові возлягти на землю.

36 І, взявши сім хлібів та риби, віддав подяку, поламав і дав Своїм учням, а учні народові.

37 І їли всі, і наситилися. і набрали решти шматків сім кошиків повних,

38 А тих, що їли, було чотири тисячі людей, крім жінок та дітей.

39 І, відпустивши народ, Він увійшов до човна, і прибув до межі Магдалинського.

1 І приступили фарисеї та саддукеї, і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.

2 Він же сказав їм у відповідь: Увечері ви кажете: буде відро, бо червоне небо;

3 І вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! розрізняти обличчя неба ви вмієте, а знамен часу не можете.

4 Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Йони пророка. І, залишивши їх, відійшов.

5 Переправившись на другий бік, учні Його забули взяти хліба.

6 Ісус сказав їм: Дивіться, бережіться закваски фарисейської та саддукейської.

7 Вони ж думали в собі й казали: Це значить, що хлібів ми не взяли.

8 Зрозумівши те, Ісус сказав їм: Що думаєте в собі, маловірні, що хліба не взяли?

9 Чи ще не розумієте і не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч чоловік, і скільки ви набрали коробів?

10 ні про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви набрали?

11 Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: Стережіться закваски фарисейської та саддукейської?

12 Тоді вони зрозуміли, що Він казав їм берегтися не закваски хлібної, а вчення фарисейського та саддукейського.

13 Прийшовши ж до країн Кесарії Пилипової, Ісус питав учнів Своїх: За кого люди шанують Мене, Сина Людського?

14 Вони сказали: одні за Івана Хрестителя, інші за Іллю, а інші за Єремію, або за одного з пророків.

15 Він каже їм: А ви за кого почитаєте Мене?

16 Симон же Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живаго.

17 Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло й кров відкрили тобі це, але Отець Мій, що на небі.

18 І я кажу тобі: Ти - Петро, ​​і на цьому камені Я створю Церкву Мою, і брама пекла не здолають її.

19 І дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв'яжеш на землі, те буде зв'язане на небесах, і що дозволиш на землі, те буде дозволено на небесах.

20 Тоді Ісус заборонив Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він є Ісус Христос.

21 З того часу Ісус почав відкривати учням Своїм, що Йому треба йти до Єрусалиму і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і третього дня воскреснути.

22 І, відкликавши Його, Петро почав переказувати Йому: Будь милостивий до Себе, Господи! хай не буде цього з Тобою!

24 Тоді Ісус сказав учням Своїм: Якщо хтось хоче йти за Мною, відкинься себе, і візьми хрест свій, і йди за Мною,

25 Бо хто хоче душу свою зберегти, той втратить її, а хто втратить душу свою заради Мене, той здобуде її.

26 Яка користь людині, якщо вона набуде всього світу, а душі своїй зашкодить? чи який викуп дасть людина за душу свою?

27 Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з Своїми ангелами, і тоді віддасть кожному за ділами його.

28 Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не скуштують смерті, як вже побачать Сина Людського, що прийде в Царстві Своїм.

1 І сталося через шість днів, і взяв Ісус Петра, Якова та Івана, брата його, і підвів їх на високу гору одних,

2 І перетворився перед ними: І сяяло лице Його, як сонце, а одяг Його став білим, як світло.

3 І ось з'явились їм Мойсей та Ілля, які з Ним розмовляли.

4 І сказав Петро до Ісуса: Господи! добре нам тут бути; якщо хочеш, зробимо тут три кущі: Тобі одну, і Мойсею одну, і одну Іллі.

5 Коли він ще говорив, ось хмара світла осяяла їх; і ось голос із хмари, що промовляє: Це Син Мій Улюблений, в якому Моє милосердя; Його слухайте!

6 І, почувши, учні впали на обличчя свої та дуже злякалися.

7 Але Ісус, приступивши, торкнувся їх і сказав: Устаньте та не бійтеся.

8 Піднявши ж свої очі, вони нікого не побачили, крім одного Ісуса.

9 І коли вони сходили з гори, Ісус заборонив їм, кажучи: нікому не говоріть про це видіння, аж поки Син Людський не воскресне з мертвих.

10 І запитали Його учні Його: Як же книжники кажуть, що Ілля має прийти раніше?

11 Ісус сказав їм у відповідь: Щоправда, Ілля повинен прийти перш і влаштувати все;

12 Але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і не впізнали його, а вчинили з ним, як хотіли; так і Син Людський постраждає від них.

13 Тоді зрозуміли учні, що Він говорив їм про Івана Хрестителя.

14 І сталося, як вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, схиляючи перед Ним коліна,

15 І сказав: Господи! помилуй сина мого; він у молодика *безумиться* і тяжко страждає, бо часто кидається у вогонь і часто у воду,

16 Я приводив його до твоїх учнів, і вони не могли зцілити його.

17 А Ісус відповів і сказав: О, рід невірний і розбещений! доки буду з вами? доки терпітиму вас? приведіть його до Мене сюди.

19 Тоді учні, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: Чому ми не могли його вигнати?

20 Ісус же сказав їм: На вашу невіру; бо істинно кажу вам: якщо ви будете мати віру з гірчичне зерно і скажете горе цій: (перейди звідси туди), і вона перейде; і нічого не буде неможливого для вас;

21 Цей же рід виганяється лише молитвою та постом.

22 Під час перебування їх у Галілеї Ісус сказав їм: Син Людський відданий буде в руки людські,

23 І вб'ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися.

24 Коли ж вони прийшли до Капернауму, то підійшли до Петра збирачі дидрахмів і сказали: Чи не дасть ваш дидрахми вчитель ваш?

25 Він каже: Так. І коли він увійшов до дому, то Ісус, попередивши його, сказав: Як тобі здається, Симоне? царі земні з кого беруть мито чи податки? чи з синів своїх, чи зі сторонніх?

26 Петро каже Йому: З чужих. Ісус сказав йому: Тож сини вільні;

27 Але, щоб нам не спокусити їх, іди на море, кинь уду, і першу рибу, що трапиться, візьми, і, відкривши в неї рота, знайдеш статир; візьми його і віддай їм за Мене та за себе.

1 Тоді учні приступили до Ісуса й сказали: Хто більший у Царстві Небесному?

2 Ісус, покликавши дитину, поставив її серед них.

3 І сказав: Поправді кажу вам, якщо не звернетеся і не будете, як діти, не ввійдете до Царства Небесного.

4 Отож, хто зменшиться, як дитя, той і більше в Царстві Небесному;

5 І хто прийме одну таку дитину в Моє ім'я, той приймає Мене.

6 А хто спокусить одного з цих малих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому млинове жорно на шию і потопили його в глибині морській.

7 Горе світові від спокус, бо треба прийти спокусам; але горе тій людині, через яку спокуса приходить.

8 Якщо ж рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсіки їх і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, аніж із двома руками та з двома ногами бути вкинутою в огонь вічний;

9 і якщо око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком увійти в життя, ніж з двома очима бути вкинуто в геєну вогненну.

1 °C дивіться, не зневажайте жодного з малих цих; бо говорю вам, що ангели їх на небесах завжди бачать обличчя Мого Небесного Батька.

11 Бо Син Людський прийшов шукати та врятувати загибле.

12 Як вам здається? Якби в кого було сто овець, і одна з них заблукала, то чи не залишить він дев'яносто дев'ять у горах і чи не піде шукати заблудшу?

13 І якщо трапиться знайти її, то, істинно кажу вам, він радіє про неї більше, ніж про дев'яносто дев'ять тих, що не заблукали.

14 Так, немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один із цих малих.

15 Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, іди та викрий його між тобою та ним одним. якщо послухає тебе, то ти придбав брата твого;

16 Якщо ж не послухає, візьми з собою ще одного чи двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося всяке слово;

17 А якщо не послухає їх, то скажи церкві. а якщо й церкви не послухає, то нехай буде тобі, як язичник та митар.

18 Істинно кажу вам: Що ви зв'яжете на землі, то пов'язане буде на небі; і що дозвольте на землі, то буде дозволено на небі.

19 Істинно також кажу вам, що якщо двоє з вас погодяться на землі просити про всяку справу, то чого б не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного,

20 Бо де двоє чи троє зібрані в Моє ім'я, там Я серед них.

21 Тоді Петро приступив до Нього й сказав: Господи! Скільки разів прощати моєму братові, що грішить проти мене? чи до семи разів?

22 Ісус каже йому: Не кажу тобі: до семи разів, але до сімдесяти сімдесят разів.

23 Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми;

25 А як він не мав чим заплатити, то пан наказав продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і заплатити;

26 Тоді раб той упав, і, кланяючись йому, говорив: государю! потерпи на мені, і все тобі заплачу.

27 Государ, змилосердившись над рабом тим, відпустив його і обов'язок пробачив йому.

28 А раб той, вийшовши, знайшов одного з своїх товаришів, що був йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив, кажучи: Віддай мені, що маєш.

29 Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: Потерпи на мені, і все віддам тобі.

30 Та той не захотів, а пішов і посадив його до в'язниці, аж поки не віддасть боргу.

31 Товариші його, бачивши, що сталося, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли государю своєму все, що було.

32. Тоді государ його закликає його і каже: Злий рабе! весь борг той я пробачив тобі, бо ти впросив мене;

33 Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе помилував?

34 І, розгнівавшись, пан його віддав його мученикам, доки не віддасть йому всього боргу.

35 Так і Отець Мій Небесний вчинить з вами, якщо не простить кожен із вас від серця свого братові своєму гріхів його.

1 І сталося, як Ісус закінчив ці слова, то вийшов із Галілеї, і прийшов у юдейську межу, по Йорданську сторону.

2 За Ним було багато людей, і Він зцілив їх там.

3 І приступили до Нього фарисеї, і, спокушаючи Його, говорили до Нього: Чи з всякої причини дозволено чоловікові розлучатися з жінкою своєю?

4 Він сказав їм у відповідь: Чи не читали ви, що Той, Хто створив спочатку чоловіка і жінку, створив їх?

5 І сказав: Тому покине чоловік батька та матір, і приліпиться до жінки своєї, і будуть двоє одним тілом,

6 Так що вони вже не двоє, а одне тіло. Отже, що Бог поєднував, того людина нехай не розлучає.

7 Вони кажуть Йому: Як же Мойсей наказав давати листа розвідника і розлучатися з нею?

8 Він каже їм: Мойсей за вашим жорстоким серцем дозволив вам розлучатися з вашими жінками, а спочатку не було так;

9 Але Я кажу вам: Хто розлучиться з жінкою своєю не за перелюб та одружується з іншою, той перелюбує. і одружений на розлученій перелюб діє.

10 Кажуть Йому учні Його: Якщо така обов'язок людини до жінки, то краще не одружуватися.

11 Він же сказав їм: Не всі вміщують це слово, але кому дано,

12 Бо є скопці, що з утроби матюки народилися так; і є скопці, що обкопані від людей; і є скопці, які зробили себе скопцями для Царства Небесного. Хто може вмістити, та вмістить.

13 Тоді були приведені до Нього діти, щоб Він поклав на них руки та помолився; учні ж забороняли їм.

14 Але Ісус сказав: Пустіть дітей і не перешкоджайте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.

15 І, поклавши на них руки, пішов звідти.

16 І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учитель добрий! що зробити мені доброго, щоб мати вічне життя?

17 Він же сказав йому: Що ти називаєш Мене благим? Ніхто не добрий, як тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей.

18 Каже Йому: Які? А Ісус сказав: Не вбивай; не прилюбодій; не кради; не лжесвідчи;

19 Шануй батька та матір; і: люби ближнього твого, як самого себе.

20 Юнак каже Йому: Все це я зберіг від юності моєї; чого ще бракує мені?

21 Ісус сказав йому: Якщо хочеш бути досконалим, іди, продай маєток твій і роздай жебракам. і матимеш скарб на небі; і приходь і йди за Мною.

22 Почувши це слово, юнак відійшов із сумом, бо мав великий маєток.

23 Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що важко багатому увійти в Царство Небесне;

24 І ще кажу вам: зручніше верблюдові пройти крізь вуха голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже.

25 Почувши це, учні Його дуже здивувалися і сказали: То хто ж може врятуватися?

26 Ісус же, глянувши, промовив до них: Чоловікам це неможливо, а Богові все можливе.

27 Тоді Петро відповів і промовив до Нього: Ось ми залишили все й пішли за Тобою. що буде нам?

28 Ісус же сказав їм: Поправді кажу вам, що ви, що йшли за Мною, у пакибуті, коли сяде Син Людський на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцятьох престолах судитеш дванадцять племен Ізраїлевих.

29 І кожен, хто залишить доми, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землі, заради імені Мого, отримає сто разів і успадкує життя вічне.

30 А багато хто буде першим останнім, а останнім першим.

1 Бо Царство Небесне подібне до господаря дому, що вийшов рано вранці найняти робітників у виноградник свій.

2 І, домовившись із працівниками по динарію на день, послав їх до свого виноградника;

3 Вийшовши близько третьої години, він побачив інших, що стояли на торжище бездіяльно,

4 І сказав їм: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде, дам вам. Вони пішли.

5 Знову вийшовши о шостій і о дев'ятій годині, зробив те саме.

6 Нарешті, вийшовши близько одинадцятої години, він знайшов інших, що стояли бездіяльно, і каже їм: Що ви стоїте тут цілий день бездіяльно?

7 Вони кажуть йому: Ніхто нас не найняв. Він каже до них: Ідіть і ви в мій виноградник, і що буде йти, отримаєте.

8 Коли ж настав вечір, пан виноградника каже до управителя свого: Поклич працівників і віддай їм плату, почавши з останніх до перших.

9 А ті, що прийшли, близько одинадцятої години, отримали по динарію.

10 А ті, що прийшли, першими думали, що вони отримають більше, але й вони отримали по динарію;

11 і, отримавши, стали нарікати на хазяїна дому

12 І казали: Ці останні працювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перенесли тягар дня та спеку.

13 А він сказав одному з них: друже! я не ображаю тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?

14 Візьми своє і йди; я ж хочу дати цьому останньому те ж, що і тобі;

15 Хіба я не маю права робити, що хочу? чи око твоє заздрісне від того, що я добрий?

16 Так будуть останні першими і першими останніми, бо багато званих, а мало обраних.

17 І, сходячи до Єрусалиму, Ісус відкликав дорогою дванадцять учнів одних, і сказав їм:

18 Ось ми сходимо до Єрусалиму, і Син Людський буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять Його на смерть.

19 І покажуть Його язичникам на наругу та биття та розп'яття; і третього дня воскресне.

20 Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись і чогось просячи в Нього.

21 Він сказав їй: Чого ти хочеш? Вона каже Йому: Скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один праворуч, а другий ліворуч у Царстві Твоєму.

22 Ісус сказав у відповідь: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я питиму, або христитися хрещенням, яким Я хрищусь? Вони кажуть Йому: Можемо.

23 І каже до них: Ви будете пити чашу Мою, і хрищенням, яким Я хрищуся, хреститиметеся, але дати сісти в Мене праворуч і ліворуч, не від Мене залежить, а кому приготоване Отцем Моїм.

24 Почувши це, інші десятеро учнів обурилися на двох братів.

25 Ісус же, покликавши їх, сказав: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі панують над ними;

26 Але між вами нехай не буде так: а хто хоче між вами бути великим, нехай буде вам слугою;

27 І хто хоче бути першим між вами, нехай буде вам рабом;

28 Бо Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою на викуп багатьох.

29 І сталося, як вони виходили з Єрихону, то за Ним було багато народу.

30 І ось, двоє сліпих, що сиділи біля дороги, почувши, що Ісус іде мимо, почали кричати: Помилуй нас, Господи, Сину Давидів!

31 А народ примушував їх мовчати; але вони ще голосніше кричали: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!

32 Ісус, зупинившись, покликав їх і сказав: Чого ви хочете від Мене?

33 Вони кажуть до Нього: Господи! щоб розплющились очі наші.

34 Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; І відразу прозріли їхні очі, і вони пішли за Ним.

1 І сталося, як наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Віфагії до Оливної гори, то Ісус послав двох учнів.

2 сказавши їм: Ідіть у селище, що прямо перед вами; і зараз знайдете ослицю прив'язану і молодого осла з нею; відв'язавши, приведіть до Мене;

3 І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і зараз пошле їх.

4 Все ж це було, щоб справдилось пророка, що каже:

5 Скажіть дочки Сіонової: Ось, Цар твій прийде до тебе лагідний, сидячи на ослиці та молодому віслюку, сину під'яремному.

6 Учні пішли та вчинили так, як наказав їм Ісус:

7 І привели ослицю та молодого осла, і поклали на них одежу свою, і Він сів поверх неї.

8 А безліч народу вислали одежу свою по дорозі, а інші різали гілки з дерев і постилали по дорозі;

9 А народ, що передував і супроводжував, вигукував: Осанна Сину Давидовому! благословен Той, Хто прийде в Ім'я Господнє! осанна у вишніх!

10 І сталося, як Він увійшов до Єрусалиму, то все місто прийшов у рух і говорив: Хто це?

11 А народ говорив: Це Ісус, пророк із Назарету Галілейського.

12 І ввійшов Ісус у храм Божий, і вигнав усіх тих, хто продає та купує в храмі, і перекинув столи міновщиків та лави продаючих голубів.

13 І говорив до них: Написано, Мій дім буде домом молитви. а ви зробили його вертепом розбійників.

14 І приступили до Нього в храмі сліпі та кульгаві, і Він зцілив їх.

15 А побачивши первосвященики та книжники чудес, які Він учинив, і дітей, що вигукують у храмі та кажуть: Осанна Сину Давидовому! - обурилися

16 І сказали Йому: Чи чуєш, що вони кажуть? А Ісус їм каже: Так! хіба ви ніколи не читали: з вуст немовлят та немовлят Ти влаштував хвалу?

17 І, покинувши їх, вийшов він із міста до Віфанії, і провів там ніч.

18 А вранці, повертаючись до міста, зойкнув;

19 І, побачивши при дорозі одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, окрім одного листя, каже їй: Нехай же не буде від тебе плоду повік. І смоковниця відразу засохла.

20 Побачивши це, учні здивувалися й казали: Як це зараз засохла смоковниця?

21 Ісус же сказав їм у відповідь: Поправді кажу вам, якщо будете мати віру й не сумніваєтеся, не тільки зробите те, що зроблено зі смоковницею, але якщо й горе оце скажете: піднімися і вкинься в море, буде;

22 І все, чого не попросите в молитві з вірою, отримайте.

23 І, як прийшов Він до храму й навчав, приступили до Нього первосвященики та старійшини народу та й сказали: Якою владою Ти це робиш? і хто Тобі дав таку владу?

24 Ісус сказав їм у відповідь: Запитаю і Я вас про одне; Якщо про те скажете Мені, то й Я вам скажу, якою владою це роблю;

25 Хрещення Іванове звідки було: з небес, чи від людей? Вони ж міркували між собою: Якщо скажемо: з небес, то Він скаже нам: Чому ж ви не повірили йому?

26 А якщо сказати: від людей, боїмося народу, бо всі шанують Івана за пророка.

27 І відповіли Ісусові: Не знаємо. Сказав їм і Він: І Я вам не скажу, якою владою це роблю.

28 Як вам здається? В однієї людини було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину! Іди сьогодні працюй у моїм винограднику.

29 Але він відповів: Не хочу; а потім, покаявшись, пішов.

30 І, підійшовши до іншого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: Іду, пане, і не пішов.

31 Який із двох виконав батькову волю? Говорять Йому: перший. Ісус каже їм: Поправді кажу вам, що митарі та блудниці вперед вас йдуть у Царство Боже,

32 Бо прийшов до вас Іван через праведність, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не каялися після того, щоб повірити йому.

33 Вислухайте іншу притчу: був певний господар дому, що насадив виноградник, обніс його огорожею, викопав у ньому точило, збудував вежу і, віддавши його виноградарям, відлучився.

34 Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди.

35 Виноградники, схопивши слуг його, іншого прибили, іншого вбили, а іншого побили камінням.

36 Знову послав він інших слуг, більше, ніж раніше; і з ними вчинили так само.

37 І послав він до них свого сина, говорячи: Посоромляться сина мого.

38 А виноградарі, побачивши сина, сказали один до одного: Це спадкоємець. ходімо, вб'ємо його і заволодіємо спадщиною його.

39 І, схопивши його, вивели з виноградника і вбили.

40 Отже, коли прийде господар виноградника, що зробить він із цими виноградарями?

41 Кажуть Йому: Злодіїв цих зрадить злої смерті, а виноградник віддасть іншим виноградарям, що даватиму йому плоди за часів своїх.

42 Ісус каже їм: Невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівельники, той став головою кута? Це від Господа, і дивно в очах наших?

43 Тому кажу вам, що відійметься від вас Царство Боже і дасться народові, що приносить плоди його;

44 І той, хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того розчавить.

45 І, почувши притчі Його, первосвященики та фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить.

46 І намагалися схопити Його, але побоялися народу, бо Його шанували за пророка.

1 Ісус, говорячи їм притчами, сказав:

2 Царство Небесне подібне до людини царя, який зробив шлюбний бенкет для сина свого

3 І послав рабів своїх кликати званих на весілля; і не хотіли прийти.

4 Знову послав інших рабів, сказавши: Скажіть званим: Ось я приготував мій обід, тільця мої, і що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на шлюбний бенкет.

5 Але вони, знехтувавши, пішли, хто на поле своє, а хто на свою торгівлю;

6 А інші, схопивши рабів його, образили й убили їх.

7 Почувши про це, цар розгнівався, і, пославши війська свої, вигубив їхніх убивць і спалив їхнє місто.

8 Тоді каже він рабам своїм: Шлюбний бенкет готовий, а звані не були гідні;

9 Тож ідіть на роздоріжжя, і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.

10 І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих та добрих; і шлюбний бенкет наповнився лежачими.

11 Цар, увійшовши подивитися лежачих, побачив там чоловіка, одягненого не в шлюбний одяг,

12 І каже йому: друже! як ти зайшов сюди не в шлюбному одязі? Він мовчав.

13. Тоді сказав цар слугам: зв'язавши йому руки та ноги, візьміть його та й киньте до темряви зовнішньої; там буде плач і скрегіт зубів;

14 Бо багато званих, а мало вибраних.

15 Тоді пішли фарисеї й раділи, як уловити Його в словах.

16 І посилають до Нього учнів своїх з іродіанами, кажучи: Вчителю! ми знаємо, що Ти справедливий, і істинно шляху Божу навчаєш, і не дбаєш про догодження комусь, бо не дивишся ні на яке обличчя;

17 Тож скажи нам: Як тобі здається? чи можна давати подати кесареві, чи ні?

18 Але Ісус, бачачи лукавство їх, сказав: Чого ви спокушаєте Мене, лицеміри?

19 Покажіть Мені монету, якою платиться подати. Вони принесли Йому динарій.

20 І каже їм: Чиє це зображення та напис?

21 Кажуть Йому: Кесарів. Тоді каже їм: Отож віддавайте кесареві кесареві, а Боже Богові.

22 Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, пішли.

23 Того дня приступили до Нього саддукеї, що кажуть, що нема воскресіння, і спитали Його:

24 Вчитель! І сказав Мойсей: Якщо хтось помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме за себе жінку його і відновить насіння братові своєму;

25 У нас було сім братів. перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, залишив свою дружину братові своєму;

26 Так само, як і другий, і третій, навіть до сьомого.

27 А після всіх померла і жінка.

28 Отож, у воскресенні, якого з семи вона буде жінкою? бо всі мали її.

29 Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи Писань, ані сили Божої,

30 Бо в воскресінні ні одружуються, ні виходять заміж, але перебувають, як ангели Божі на небесах.

31 А про воскресіння мертвих не читали ви сказаного вам Богом:

32 Я Бог Авраама, і Бог Ісака, і Бог Якова? Бог не є Богом мертвих, але живих.

33 І, чуючи, народ дивувався вченню Його.

34 А фарисеї, почувши, що Він привів саддукеїв у мовчання, зібралися разом.

35 І один із них, законник, спокушаючи Його, спитав, говорячи:

36 Вчитель! Яка найбільша заповідь у законі?

37 Ісус сказав йому: Полюби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм.

38 Це перша і найбільша заповідь;

39 А друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе;

40 на цих двох заповідях утверджується весь закон та пророки.

41 Коли ж фарисеї зібралися, то Ісус запитав їх:

42 Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Говорять Йому: Давидів.

43 Каже їм: Як же Давид, за натхненням, називає Його Господом, коли каже:

44 І сказав Господь до Господа мого: Сиди праворуч Мене, аж поки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх?

45 Отже, якщо Давид називає Його Господом, то як же Він син йому?

46 І ніхто не міг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не наважувався питати Його.

1 Тоді Ісус почав говорити народові та учням Своїм.

2 І сказав: На сідлі Мойсеєві сіли книжники та фарисеї.

3 Отже, все, що вони наказують вам дотримуватися, дотримуйтесь та робіть; І не чиніть їх у справах, бо вони кажуть, і не роблять.

4 зв'язують тягарі важкі й незручні і покладають на плечі людям, а самі не хочуть і пальцем рушити їх;

5 Все ж діла свої роблять для того, щоб бачили їх люди: розширюють сховища свої і збільшують окриння одежі своєї;

6 також люблять передлежання на бенкетах і засідання в синагогах

7 і привітання в народних зборах, і щоб люди звали їх: Вчитель! учитель!

8 А ви не називайтеся вчителями, бо один у вас Учитель - Христос, а ви - брати;

9 І батьком собі не називайте нікого на землі, бо один у вас Отець, що на небі.

10 І не називайтеся наставниками, бо один у вас Наставник Христос.

11 Більший із вас нехай буде вам слуга.

12 Бо, хто підносить себе, той буде принижений, а хто принижує себе, той піднесеться.

17 Божевільні та сліпі! що більше: золото, чи храм, що освячує золото?

18 Також: Якщо хто присягне жертівником, то нічого, якщо ж хто присягне даром, що на ньому, той винен.

19 Божевільні та сліпі! що більше: дар, чи жертовник, що освячує дар?

20 Отож той, хто присягається жертівником, присягається їм і всім, що на ньому;

21 І той, хто присягається храмом, присягається їм і тим, що живуть у ньому;

22 І той, хто присягається небом, присягається престолом Божим і тим, хто сидить на ньому.

23 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м'яти, анісу та кмину, і залишили найважливіше в законі: суд, милість та віру; це треба було робити, і того не кидати.

24 Вожді сліпі, що оціджують комара, а верблюди поглинають!

25 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовнішність чаші та блюда, тим часом як усередині вони сповнені розкрадання та неправди.

26 Фарисей сліпий! очисти перш нутро чаші та блюда, щоб чиста була і зовнішність їх.

27 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтеся до пофарбованих гробів, що зовні здаються гарними, а всередині сповнені кісток мертвих і всякої нечистоти;

28 Так і ви на вигляд здаєтеся людям праведними, а всередині повні лицемірства та беззаконня.

29 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і прикрашаєте пам'ятки праведників,

30 І кажіть: Якби ми були за днів наших батьків, то не були б спільниками їх у пролитті крові пророків;

31 Таким чином ви самі свідчите собі, що ви сини тих, що побили пророків;

32 А доповнюйте міру ваших батьків.

Євангеліє(Мк. I, 1 та ін.) - Слово грецьке, що означає: благовістя, тобто добру, радісну звістку. Євангелія складають 4 книги євангелістів: Матвія, Марка, Луки та Івана. У них благовіствується про Божество Господа нашого Ісуса Христа, про Його пришестя на землю, про Його життя на землі, про чудесні Його діяння і спасенне вчення, нарешті, про Його хресну смерть, славне воскресіння і вознесіння на небо. Називаються ці книги Євангелієм тому, що для людини не може бути кращої та радіснішої вісті, як звістка про Божественного Спасителя і про вічне спасіння. Тому і читання Євангелія в церкві щоразу супроводжується радісним вигуком: Слава Тобі, Господи, слава Тобі! Серед 27 новозавітних книг Євангелія вважаються законопозитивними, оскільки вони переважно становлять основу Нового Завіту. Про походження їх від апостолів і їх справжності свідчать: а) безперервне з часів апостольських переказ про них; прямі свідчення про них давніх письменників, починаючи з ІІ ст., Напр. Іустина Філософа, Іринея Ліонського та інших; г) свідчення навіть ворогів церкви, єретиків II ст. - Маркіана і Валентина і язичника Цельса, які не відкидали їх справжності, але не приймали їх за своїми єретичними поглядами, або давали їм своє особливе тлумачення, або знущалися з ученням, що містяться в них, як, напр., Цельс;д) у II ст. вже відомі були переклади священних книг, як, напр., сирійський (Пешито), стародавній італійський, який був у вжитку Римської церкви ще до Єроніма, в яких вміщено лише 4 Євангелія, як священні і безперечно справжні;е) нарешті, отці та вчителі церкви III і наступних століть одностайно і одностайно стверджували, що справжніх, написаних апостолами Євангелій лише 4, а інші (які, напр., від Єгиптян, від 12 апостолів, від Петра, від Хоми, Никодима, Євреїв та інших.) відкидаються церквою, як фальшиві, апокрифічні, не канонічні. Про зміст кожного з Євангелій див. під назвою: Матвій, Марк, Лука, Іван.

Визначення, значення слова в інших словниках:

Великий словник езотеричних термінів – редакція д.м.н. Степанов А.М

(грец. добра звістка), оповідання про життя і вчення Ісуса Христа в даний час відомо чотири канонічних (визнаних церквою) і кілька десятків апокрифічних Євангелій. Близько двох століть Євангелія існували у вигляді усних оповідань і уривчастих записів (т. н.

Примітка: питання походить від мусульманської країни, якому доводиться мати справу з критикою з боку мусульман, які стверджують, що був спотворений.

Моє питання про час написання євангелій.

Перше джерело поза Новим Завітом, що цитує перші три Євангелія - ​​Климент Римський, який писав близько 96 р. н.е.

Існує думка, що Євангеліє від Марка було написано близько 70 р. н.е., Євангеліє від Луки - в 70-х роках н.е. висновок - що три Євангелія були написані до 70 р. н.е.

Що стосується Євангелія від Іоанна, то воно дійсно було написано в 90-х роках н. Але чи можемо ми бути впевнені, що інформація в ньому вірна, адже вона була написана через шість десятиліть після подій, що викладаються?!

Отже, ніхто не знає точного часу, коли було написано всі чотири Євангелії. Все, що ми можемо зробити, це висунути та обґрунтувати припущення. При цьому нам необхідно розглядати докази без богословських та інших уподобань.

На мій погляд, найкраще припущення таке:

• Євангеліє від Марка (далі – Марка) було написано в 50-і роки н.е.;
• Євангелія від Матвія (далі – Матвія) та Луки (далі – Луки) були написані у 60-ті роки н.е.;
• Євангеліє від Іоанна (далі – Іоанна) було написано у 80-ті роки н.е.

Я довго шукав докази, але, буду чесним, усі вони непрямі. Євангеліє, дату написання якого ми можемо визначити з найбільшою точністю. Лукиоскільки він був написаний після того, як Павло потрапив до в'язниці в Римі, але до його смерті. Це дозволяє нам датувати Лукита Дії приблизно 63-64 гг. н.е. Переважна більшість дослідників вважає, що Марка(напевно) та Матвія(можливо) були написані ще до Луки. Марказдається досить раннім, тому я прийшов до думки, що час його написання — 50-ті роки н.е., але не можна виключати і кінець 40-х років н.е. е., коли Єрусалим був зруйнований, т.к. в Лукиі Матвіяє пророцтва про цю подію, і не мало б сенсу, якби вони були написані після цих подій (інакше ці євангелії не були б прийняті Церквою). Ймовірно, що Іоаннабуло написано через деякий час після ухвалення антихристиянського рішення у раді Ямнії близько 85 р. н.е. На мій погляд, найбільш вірогідною датою його написання є кінець 80-х років н.е. Іоанна, швидше за все, у 80-х роках н.е., хоча також ми не можемо виключати 70-х років н.е.

Чи міг Іван через 55 років досі точно пам'ятати, що робив Ісус? Чому б і ні? Мені 62 роки і я точно пам'ятаю, де я навчався у старшій школі, імена моїх друзів, які уроки я брав у середній школі, адресу, де я жив, мій номер телефону, посади, які я обіймав, як я проводив канікули, та безліч дуже специфічні речі того часу. Чому Іван не міг пригадати, що сказав Ісус? Чому ми можемо засумніватись, наприклад, у тому, що він міг пригадати великі події з життя свого Господа? Тоді Іван служив в Ефесі старійшиною. Очевидно, він, як і раніше, був розумово правомочний. Я вважаю, що розумна людина дійшла висновку, що пам'ять Іоанна все ще залишалася незайманою у віці 75 років. Можна також припустити, що він розповідав ці історії знову і знову в попередні 50 років. Ймовірно, він записав багато з них, перш ніж писати євангелію. У когось є докази того, що Іван не міг точно пригадати, що сталося? Зрозуміло, що рання церква, яка особисто знала Івана, вірила в те, що його євангелія була надійною. Вони були в кращому становищі, ніж ми, судити, чи було достовірним те, що він написав, тому що були ще живі учні, які були очевидцями подій, записаних Іваном. Найрозумніший висновок, що з цього, є те, що Євангеліє від Іоанна є більш/менш достовірною розповіддю людини, яка щиро хотіла записати те, що сталося у служінні його Господа Ісуса Христа.

Пам'ятайте, що ви спілкуєтеся з мусульманами, які не вірять у те, що Ісус був розіп'ятий. Чи існує хоч найменша можливість того, що Іван не міг згадати, як Ісус помер, якщо він особисто був на страті? Чи могли Петро і мати Ісуса помилятися, як Він помер? Справді, безглуздо обговорювати достовірність Євангелія від Івана, написаного у віці 75-80 років, коли мусульмани хочуть, щоб ми вірили, що він неправильно описав Христа. Документ, надійність якого має бути поставлена ​​під сумнів, це Коран, а не ! Натхнення Корана ДУЖЕ підозріло, оскільки в ньому заперечується одна з найбільш добре задокументованих подій давньої історії — розп'яття Ісуса в Єрусалимі за Понтія Пілата. Ми повинні перевернути задане питання з голови на ноги і поставитися реальним: чи може хтось серйозно сприймати Коран у світлі доказів його натхнення?

Підписатись на новини Підпишіться, якщо хочете отримувати новини на пошту. Ми не розсилаємо спам і не передаємо вашу пошту третій стороні. Ви завжди зможете відписатися від нашої розсилки.